У регулярних військах фронт був попереду, а в партизанів – зі всіх сторін, боролися зі смертю, хто як міг. Там, де з’являлися партизани, у ворога було непереборне відчуття страху. У своїх спогадах німецький генерал Гудеріан писав, що на боротьбу з партизанами німецькому командуванню доводилося резервувати близько 250 тисяч вояків із регулярних військ вермахту.
У короткій замітці не маю можливості більш докладно акцентувати увагу на тому, яку величезну роль відігравали партизанські розвідники і зв’язкові. Таким розвідником та зв’язковим був і я – виконував таємні завдання партизанських командирів. До справ залучали молодих юнаків. Підлітки не викликали підозри в німців, що давало можливість вільно рухатися по тій чи іншій території і бути серед людей… Іноді кажуть, що ми цього не чули або не бачили. Але це зрозуміло, бо все було таємно, за зайву цікавість – розстріл.
Партизанський розвідникзв’язківець – людина, яка передавала таємні завдання загонам за допомогою пароля командира. В партизанів не було рації чи телефона, зв'язок здійснювали зв’язкові, яких називали «вуха і очі», тому що вони все бачили та чули.
Зв’язківцям командири партизанських загонів давали самокатку і плетену корзину з подвійним дном, куди поміщали таємні донесення, зверху клали бутель молока та інші продукти – конспірація на випадок зустрічі з німцями.
Молоді розвідники-зв’язківці, ризикуючи своїм життям, намагалися інформувати партизанів про дислокацію ворога для орієнтування в тих чи інших обставинах… Зв’язківець Павлуша Анікін врятував партизанів, які відпочивали у його батьківській хаті. Побачивши каральний загін, він доповів партизанам, які блискавично зникли. Десь через годину в помешканні вже були німці, але партизанів там не було.
Про партизанських розвідників-зв’язкових можна багато розповідати. Взяти, наприклад, такий факт, що військовополонені, які дивом врятувалися з табору «Уманська яма», пішли по селах і пристали «до молодиць», як тоді говорили не на «многія лєта», а від зими до літа, а там – у партизани.
Розвідникам-зв’язківцям ставилося завдання – ходити по селах, добувати інформацію про колишніх полонених (імена, прізвища) для подальшого вербування їх у партизанські загони.
Партизани знали юного зв’язкового розвідника Володю Римара, який безстрашно виконував завдання командирів. Михайло Никифорович Свічколап, командир партизанського загону ім. Чапаєва, говорив, що Володя Римар – народний герой.
Потрібно добре слово сказати і про партизанського розвідника, генерал-полковника, почесного громадянина Джулинки Василя Троянського (Пасєку), який досконало володів англійською, німецькою та польською мовами.
Не забуваймо тих, хто боровся в тилу ворога за нашу свободу. Нехай вічною буде пам'ять про них.
Вітаю із Днем партизанської слави партизанів Бершадського району, бажаю їм та їхнім родинам міцного здоров’я, щастя, життєвої радості і творчого довголіття.
Іван ЗАКРЕВСЬКИЙ, голова осередку партизанів, Бершадського району, с. Джулинка.
