Дяківку визволили 12 березня

  • Подобається0Не подобається
  • 27 Березня 2014, 16:00

Зазвичай щовесни ведемо мову про звільнення Бершадського району. Але ж до його складу пізніше уві - йшов ще і Джулинський, про який варто згадати окремо. Тим більше, що в обох тоді були не одні і ті ж окупанти.

Бершадський окупований румунами, а Джулинський під значно жорстокішими німцями. Джулинський географічно ближче до Умані, де були Гітлер та інші високі воєначальники, а також штаб фельд маршала Манштейна.

Тому у нас набагато складніше було діяти партизанам, підпільникам.

Після війни я працював інспектором у Бершадському територіальному управлінні– на три райони. Ще тоді ми помічали, що менталітети населення, яке було під німцями і під румунами, були різними. Бершадські євреї хоч і пережили гетто та були виснаженими, проте вижили. А всі тернівські були розстріляні. Вижити декільком вдалося лише завдяки тому, що переховувалися, а деякі перебралися через Південний Буг. У Тернівці розстріляли три тисячі євреїв. Румуни ж не були такими жорстокими.

Коли розпочалася війна, мені пішов сьомий рік. Під вечір того дня моя мама при - йшла за мною у дитячий садок і сказала, щоб забирав усі свої речі, бо він вже не буде працювати – війна.

Батька, який працював бригадиром, дома того дня не застали – він загадував людям, щоб ішли на мітинг. А прокинувшись вранці, я помітив, що він дуже схвильований – йому вручили повістку йти на фронт. Мама напекла хліба, одну хлібину поклала йому в мішок, і він подався на збірний пункт, а я – за ним. Прощаючись, ми ніби відчували, що бачимося востаннє, і я дуже плакав. Мобілізація ж усіх чоловіків тривала, аж поки не прийшли німці.

Вступили вони у наше село в неділю, 15 липня, і одразу ж взялися за мародерство. Була ціла облога, свистіли кулі, точився сильний бій за село. За садком була гречка, і наші влаштували у ній засідку. Як тільки німці наблизилися, пішли з ними врукопашну.

Тож у селі є поховані і їхні, і наші солдати, тільки німецькі могили зрівнялися з землею, а рештки наших бійців пізніше були звезені у братську могилу.

Чимало тоді мені довелося бачити і чути. Так, як німці не звертали на дітей уваги, я ходив скрізь і чимало побачив.

У селі встановлювалися їхні порядки, позаду нашої хати була німецька комендатура, були призначені староста, секретар, голови у двох колгоспах. Німці їх не розігнали, бо це була вигідна форма господарювання. Було і п’ятеро поліцаїв, на підкріплення яким присилали ще декілька із навколишніх сіл.

Одного разу до нас при - йшла сусідка і сказала, що у Тернівці є табір, у який німці зігнали полонених. А що, як у ньому є і наші чоловіки? Тому вже на другий день ми поїхали туди підводою.

Поле між Тернівкою і Серебрією було огородженим, виднілися вишки із солдатами-охоронниками. Полонених налічувалося, мабуть, тисячі, після взяття у полон шостої і дванадцятої армій під командуванням генералів Музиченка і Понєдєліна. Мама та інші жінки вигукували прізвища своїх чоловіків і рідних, але так ніхто і не знайшовся.

Там став свідком, як німці відчинили обору і партіями гнали полонених на обід у приміщення МТС, де годували їх просом. Напували – водою із ставка. Одна жінка відважилася і висипала в обору поміж полонених з великої торбини окрайці чорного хліба та огірки. За це її німець вдарив і вона побігла. Один із полонених ледве дотягнувся до окрайця хліба, який не долетів до них. Тоді німець дав йому лопату, наказавши копати для себе яму. Полонений зі сльозами випрошувався і казав, що у нього двоє дітей.

Але це не допомогло. Як тільки яма була готова, його розстріляли. Жінки, які за усім спостерігали, теж дуже плакали і просили, щоб німець не вбивав полоненого. Але і це не допомогло.

Дяківка, згідно з їхніми порядками, взагалі мала бути знищеною після того, як було вбито коменданта. Перед цим його запросили на весілля, на якому він веселився і танцював. Вночі ж сів у карету і подався у напрямку Тернівки. Але при в’їзді у село зустрівся з партизанами, був важко поранений і помер.

Німці тоді зігнали людей у школу і мали їх спалити. Врятували партизани під керівництвом Корнійчука. Діяли в селі і підпільники під керівництвом Іллі Кириченка.

Влітку 1942 року окупанти також зігнали всіх жителів Дяківки у центр села, де тепер будинок культури. Там тоді була велика яма. Я притулився до мами, бо чув, що почнуть розстрілювати. Під берестком, який і досі росте у центрі села, вже стояв кулемет. Під’їхав розмальований німецький автобус, з нього вийшли офіцери і перекладач.

Довго говорив рудий німець: якщо не зізнається ніхто, де партизани, розстріляють усіх.

Але Йосип Шевчук, який був старостою села, не виказував нікого і тим самим відводив біди від села. Пізніше, як прийшли наші, його все ж арештували, вислали, у засланні він і помер.

У 1944 році фронт наближався. На початку березня заграву було видно від моєї хати. Казали, що то горить Умань. Пригадую повітряний бій. Через село у напрямку Гайворона тікали поліцаї, яких партизани розстрілювали. А 12 березня, коли вже підсохли стежки, попід нашу хату бігли люди, і я теж побіг за ними. А на степку, де зараз контора, вже були наші солдати – на конях, з автоматами. Я підійшов і запитав командира, чи не бачили мого тата. Він відповів, що не бачив, але якщо він живий, то від нього обов’язково наді йде лист. І по сьогодні чекаю того листа. Не повернулися з війни 169 моїх односельчан. Наші війська наступали з Умані, через Тернівку. У напрямку Джулинки, Бершаді рухалася колона танків.

Летіло дуже багато літаків. У Тернівці точився бій, у якому було підбито декілька наших танків. Дяківку ж було визволено 12 березня 1944 року військами 2-ого Українського фронту під командуванням Конєва. Таке навіки не зітреться з пам’яті свідків тих подій.

Микола ІЩЕНКО, голова ради ветеранів, с. Дяківка.


Дивіться також в розділі  Спогади
» 02.04.2018 За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада...
» 02.04.2018 Уривок зі спогадів «З ярмарку»
» 01.04.2018 Кілька днів по центральній ґрунтовій дорозі, яка пролягала через село, стрімко просувались фашистські війська: автомобілі, танки, артилерія. Вояки йшли повз хату мого дідуся Миколи. Тож в один із звичайних днів сорок четвертого року, коли вже...
» 30.12.2017 Люди старшого покоління добре пам’ятають значки, марки, листівки і плакати з символікою VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив з 28 липня до 11 серпня 1957 року в Москві. На нього приїхали тисячі юнаків і дівчат із 131 країни...
» 11.12.2017 8 грудня 2015 р. в АТО загинув Юрій Тарасенко
» 27.10.2017 Добрі справи і гарний слід
» 16.09.2017 Поетичний заповіт Миколи Хараїма
» 04.02.2017 Пам’яті друга
» 17.12.2016 Оніщенко Віктор Васильович
» 10.12.2016 Дороги майора Дігтяра
Всі статті розділу Спогади »
Цікаві фото
3 фото   
<b>Тирлівці - 280 років!</b><br />Людно було минулої п’ятниці у Тирлівському будинку культури. Величне свято у чарівній тирлівській місцині, родині, з...
3 фото   
<b>Випуск у медколеджі</b><br />2 березня 2011 року&nbsp; у Бершадському медичному коледжі відбувся 42 випуск&nbsp; фельдшерів.
3 фото   
<b>З візитом до Польщі: вивчаємо досвід реформування галузей</b><br />З 18 по 21 травня делегація Бершадського району відвідала Єнджейовський повіт Свентокшиського воєводства Распубліки...
2 фото   
<b>На вістрі уваги - боротьба з корупцією</b><br />Чергове засідання громадської ради при райдержадміністрації відкрив і вів її очільник Антон Андрейцов. Перше...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Велика Киріївка
Непийвода Микита Дмитрович (1909) 1909 р., українець, селянин. Мобілізований в 1944 р. Рядовий. Загинув 00.02.45.

З історії Бершаді
З нагоди 3-х роковин визволення Бершаді від німецько-фашистських загарбників на масовому мітингу було урочисто відкрито пам'ятник В. І. Леніну. Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Дяківку визволили 12 березня - Спогади - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення