Чоловік просто цікавиться історією автомобілів, у вільні години любить бродити просторами Інтернету, переглядати автомобільні канали телебачення. Якось в одній з передач побачив сюжет, в якому розповідалося про те, як один умілець зробив собі машину, стилізовану під американський «Форд» початку ХХ століття. Але та конструкція була просто велосипедом, і для того, щоб примусити його рухатися, треба було добре натискати на педалі… А чому б і самому не спробувати зробити щось подібне? Велосипедний варіант відпав одразу. За задумом умільця, його виріб повинен був мати двигун і все необхідне для того, щоб автомобіль відповідав своїй назві.
Цією ідеєю пройнявся настільки, що заради основи майбутньої конструкції купив старенькі «Жигулі» (дружина Наталя у своєму записнику навіть дату зафіксувала – 12 червня 2010 року).
Дізнався з різних джерел про історію «Форда», переглянув різні фотографії.
Чому саме цю марку вибрав?
– Справа в тому, – розповідає майстер, – що автомобіль «Форд-Т» був першою загальнодоступною машиною.
Він підкорив усю планету своєю простотою. Саме для його випуску вперше в світі запровадили конвеєр. Ціна на нього постійно знижувалася, коливалася у межах 500-1000 доларів. За майже двадцять років – з 1908 по 1927 – було випущено більше п’ятнадцяти мільйонів цього авто. До речі, крім США, виготовляли «Форд» також в Англії і Німеччині.
Микола Рабенюк, витягнувши із «Жигулів» двигуна, коробку передач, заднього моста, все інше робив власними руками. Звісно ж, потрібно було також купувати металопрокат, дерево, гуму, тканину, різні деталі… Усі роботи з металом виконував сам. Все інше просив зробити відповідних фахівців. Звісно ж, це вимагало немалих затрат. Але ні дружина, ні донька Оля, студентка медколеджу, не нарікали на великі затрати, на те, що голова сім’ї всі вечори, ранки та вихідні проводив у майстерні.
До речі, всі етапи створення автомобіля Рабенюки фіксували на фото, їх розмістили у спеціальній папці.
Звичайно ж, цей варіант не є точною копією того «ФордаТ», що на початку ХХ століття заполонив планету. Це просто стилізоване, але від того не менш оригінальне авто. До речі, їхати в ньому дуже легко і приємно. Як у ролі пасажирів, так і за кермом (переконався в цьому особисто, попросивши Миколу Володимировича сісти на місце водія і трохи проїхати самому).
Цю машину не часто можна побачити на вулицях міста. Бо поки що не розв’язане питання з реєстрацією. На нашу думку, проблему можна вирішити, подолавши різні формальні перешкоди. Адже машина справна, витримано всі технічні вимоги, необхідні для того, щоб виїжджати на дорогу. Поки що умілець не наважується виводити свого «Форда» далеко від свого будинку (для цього є інша машина), але коли люди бачать цей унікальний автомобіль, то не залишаються байдужими.
Більшість переконана – це справді авто початку ХХ століття, реставроване і оновлене.
Та це зовсім не ретро-автомобіль, не музейний експонат, це витвір умілих рук, фантазії і майстерності нашого земляка.
Федір ШЕВЧУК. м. Бершадь.
