Для того часу це була дуже солідна посада. А в апараті райкому завідувачкою відділу працювала молода, енергійна і вродлива Тетяна Єрмолаївна, родом із села Куренівки Чечельницького району. Теж із звичайної селянської родини, батько її загинув на фронті. Закінчила Одеський університет. Із перших днів знайомства взаємна симпатія переросла в кохання, а відтак з’явилася нова сім’я. Познайомились вони весною, а під кінець року і скромне весілля зіграли. Беручкий до роботи, активної діяльності Анатолій Микитович згодом був рекомендований на посаду голови колгоспу у Бондурівку (нині це Чечельницький район, а тоді село відносилося до Бершадського).
Навіть подумати не могли Цюні, що те село стане для них рідним на чверть століття. Дружина працювала в школі, чоловік очолював господарство, яке при ньому стало одним із кращих. Там народилися їхні дві доньки, там залишилися часточки їхніх сердець. Хоч ще у 1985 році переїхали в Бершадь, свою Бондурівку не забувають, так само як і Бондурівка їх – при першій нагоді їдуть туди, особливо коли відбуваються зустрічі випускників школи.
Анатолій Микитович вісімнадцять років уже пропрацював начальником бурякопункту Бершадського цукрозаводу, Тетяна Єрмолаївна очолювала заочну школу, викладала українську мову та літературу у міській школі №2.
Нині подружжя на пенсії.
Обидві дочки здобули вищу освіту. Старша донька живе і працює із сім’єю в Мукачевому на Закарпатті, молодша – у Бершаді, працівниця райсуду.
Незважаючи на літа, Анатолій Микитович та Тетяна Єрмолаївна залишаються молодими душею. У пам’яті назавжди залишилися світлими споминами далекі шістдесяті, які поєднали їх на все життя. І вони вдячні Богові й долі, що так сталося. Ці п’ятдесят літ стали для них справді золотими. Із золотим весіллям вас, наші славні земляки!
Федір ШЕВЧУК
вранці -2…-4° 
