Кожен номер програми сприймався дуже тепло. А коли звучали пісні Настасії, присутні аплодували стоячи. І недарма, адже слова були простими за манерою написання, легкокрилими, справ ді народними.
Аж не вірилося, що пісні народилися тут, у Бирлівці, і виконуються з благословіння «Берегині». У мене з’явилося бажання зустрітися з авторкою творів.
І така зустріч невдовзі відбулася. Зав’язалася щира, відверта розмова.
– З поезією в минулому спілкувалася рідко, – сказала миловидна жінка. – Закінчила нашу сільську школу, Вінницьке СПТУ-5. Отримала спеціальність механізатора широкого профілю. Однак за фахом не працювала. Два роки доглядала на колгоспній фермі телят, потім тридцять шість років була ланковою буряківничої ланки. Колектив жив дружно, ділив навпіл і радощі, і невдачі. І що цінне: ми ніколи не розлучалися з піснею, їхали на роботу – співали, поверталися стомлені з роботи додому – також співали.
Голоси Тетяни Марківської, Антоніни Білої, Катерини Рибак сельчани впізнавали одразу, адже були вони мелодійними і неповторними.
... Співати Настасія любила з дитячих літ. А щоб самій складати вірші – такого не було. Перші поетичні рядки написала вже коли переступила п’ятдесятий поріг свого життя.
Якщо конкретніше, то саме тоді, як ненька рідна померла. Назвала вірша «Балада про матір». З’явилися рядки під впливом душевного болю, журби... З того часу пісенні тексти народжувалися все частіше. Запримітила це і Наталія Антохова, яка розуміється в музиці і віршах, є авторитетом у колективі: – Дай-но, Настю, почитати твоє творіння. Можливо, щось можу порадити...
Від прочитаного Наталія Гнатівна була в захваті: – Під руками в нас шедеври, а ми шукаємо пісні для колективу за тридев’ять земель.
І вже невдовзі кілька творів Настасії Білюги «Берегиня» включила до свого репертуару – «Ода Україні», «Огірочки», «Зустрів я тебе навесні», «Подільська сторона», «Рушникова доріжка». Глядачі на концертах (яких завжди чимало) сприймають їх дуже тепло. Так було в Сорочинцях на ярмарку, і на святі Дня Незалежності в Бершаді, і перед іншою аудиторією.
Цікавлюся творчими планами самобутньої поетеси.
– Особливих нема. Беруся за ручку і папір тоді, коли підказують душа і серце. Звичайно ж, хочеться радувати людей гарними віршами. Чи вдається, судити їм.
Отож, пропонуємо читачам районки кілька творів Настасії Білюги.
Анатолій ФАРТУШНЯК, поет-пісняр.
