Від чого ж походить ота байдужість багатьох людей до всього, що їх оточує? Звідкіля беруться безперестанку пакети з побутовими відходами навіть у найлюдніших місцях? Хочемо ми того, чи ні, але зізнаймося, що починається оте все з прорахунків у вихованні молоді, яка жити стала краще, але совісті від того їй не прибавилося. За прикладами ходити далеко не треба. Вийдіть увечері на нашу центральну площу чи стадіон, або ж вранці пройдіться цими та іншими місцями і ви жахнетеся побаченим. Можна було б звинувачувати у цьому батьків, вчителів, громадськість чи владу, але, на мою думку, ми втратили системність у вихованні, яка була раніше.
Не навчимо дитину поважати старших, бути охайною вдома, в школі, будемо байдужими до цього всі ми – так і "смітитиме" вона по життю в прямому чи переносному розумінні цього слова. Це ж яку армію прибиральників нам потрібно мати у місті, щоб прибирати мало не за кожним?
Чимало власників отих магазинів ніби забули, що зобов'язані прибирати, підтримувати порядок біля них. Структури, які видавали дозволи на торгівлю, теж повинні вимагати виконувати взяті при цьому зобов'язання. Доцільно було б і депутатам пройтися по всіх точках і попередити про безпорядки. А то виходить, що усі ми ніби за одно, а насправді нема винного, і ніхто ні за що не відповідає.
Мій двір – неподалік школи, десятиліттями був і є зразковим. Для того дружина, поки могла, працювала, мов двірник. Навіщо ж шкодити, ніби навмисне, таким, як ми, ветеранам?
Або ж інша проблема. Звичним явищем стало в
Бершаді паркувати транспорт на тротуарах. Мало того, що при цьому вони руйнуються, ще й люди змушені ходити по проїжджій частині ризикуючи. Хіба потрібна якась команда, щоб навести тут порядок?
Давно годилося б очистити і тротуар по вулиці Першотравневій, розібратися, з чийого дозволу цю вулицю почали звужувати квітниками. Квіти – це добре, але безпека важливіша. Може варто взагалі заборонити рух транспорту по ній, як було колись?
А коли вирішиться базарне питання? Усі погоджуємося, що робиться не те, а вирішувати проблему не поспішаємо. Якщо вже зазираємо у Європу, то за наведення порядку все-таки треба братися активніше. Пора вже, накінець, закрити рух вантажного автотранспорту по вул. Якіра, особливо в базарні дні. В цьому році зима була такою, що можна було б он скільки поприбирати, щоб менше залишилося на весну. І міською радою чимало робиться. Але того явно замало. Набагато краще до вирішення цієї проблеми повинні ставитися всі служби, особливо комунгосп. А взяти для прикладу "Водоканал". Якщо вже ліквідували прорив, то прибрати після себе треба обов'язково. Те саме можна сказати про роботу енергетиків, зв’язківців. Що це за практика виробилася в нашому місті, щоб після них обов'язково доводиться щось переробляти, наводити порядок?
Щоб наше місто усміхнулося, розквітло, є до чого докласти руки всім – і ветеранам, і молодшому поколінню. Не йдеться вже навіть про затрати. Варто провести по-іншому роз'яснювальну роботу, встановити дієвий контроль і не забаряться зміни. Як до когось те не доходитиме, то є заходи адміністративного впливу. А то іноді складається враження, що ми взагалі нічого вже не розуміємо і ні на що не реагуємо. Наприклад, он скільки поважних установ по вулиці Шевченка на самому її початку, а що діється постійно на кинутій автозупинці і поблизу неї? Може не помічаємо? Якщо вона не треба, то може її навіть знести, щоб не споглядати оте неподобство? Дійшло до того, що шкодимо один одному, а стріли звинувачень за безпорядки летять на адресу міської ради. Хіба не розуміємо, що заодно летять вони у всіх нас? Цілий смітник постійно і на вільній ділянці на самому початку цієї вулиці. Якщо її власник не спроможний підтримувати порядок, то чому б не вплинути на нього?
Краще стежити за чистотою годилося б і у кожній організації. Куди поділося проведення тут санітарних днів? Це стосується і жителів багатоповерхівок.
Так, целофанових пакетів, нових видів упаковок, в цілому відходів – побільшало. Але це ще не означає, що ми повинні потонути в них. І ніяке комунальне господарство з ними не справиться поки за це не візьметься кожна людина.
Ми ніби забули, що культура нашого міста – то наше дзеркало. Тож не будьмо байдужими.
Аркадій ВАЙНЕР,
депутат міської ради,
голова міської організації ветеранів війни і праці.
