Нині відомо, що учасниками бойових дій в Афганістані було понад 160 тисяч українців, більшість з яких відзначена нагородами. 12 стали Героями Радянського Союзу. 3160 воїнів України не повернулися додому живими. 10 з них – уродженці Бершадського району.
Взагалі, точну кількість наших земляків, які брали участь у війні, визначити важко. Нині в районі проживає 120 учасників бойових дій. Чимало колишніх воїнів виїхало за межі Бершадщини.
Минуло вже два десятиліття, але війна ще й досі, вже в мирний час, безжально забирає з життя людей, що пройшли те жахливе пекло. У смерті різні причини – хвороби, нещасні випадки і навіть самогубства. Мабуть, «афганський синдром» – це не тільки незбагненна, а й невиліковна хвороба… За двадцять років пішло з життя двадцять воїнів-афганців – у два рази більше, ніж загинуло на війні… Держава на законодавчому рівні задекларувала різні види пільг для воїнівінтернаціоналістів. Але не завжди вони доходять до тих, кому призначені. До того ж, деякі пільги доводиться відвойовувати через суд. І навіть маючи відповідні виконавчі листи, ми не завжди можемо домогтися справедливості. Ми розуміємо, що ті, хто повинен забезпечити надання пільг, виходять не з вимог законодавства, а з можливостей бюджету.
Тож, як кажуть, не дуже й сподіваємося на різні пільги та допомоги. Члени нашої спілки, як і багато інших громадян, змушені їздити на заробітки, не шануючи при цьому свого здоров’я. Що поробиш, коли дома знайти роботу практично неможливо. А якщо вона і є, то жодної зарплати не вистачить на утримання сім’ї, навчання дітей. Не кажучи вже про пенсії.
Правда, позитивним моментом нашого буття я б назвав те, що майже всі, хто потребує, забезпечуються санаторно-курортним лікуванням, мають можливість поправляти здоров’я в госпіталях Вінниці та Пуща-Водиці.
Проблем у роботі нашої спілки чимало.
Найгостріша, найболючіша з них – відсутність коштів. Фінансується тільки проведення заходів, а на виконання статутних вимог кошти не виділяються. Однак і в таких умовах ми проводимо відповідну роботу по військово-патріотичному вихованню молоді.
Хотілося б, щоб більше уваги влада, керівники на місцях приділяли батькам загиблих воїнів. Правда, протягом останніх двох років їм виписували по шість складометрів дров. Але чи достатньо лише дров? І чи не правильніше турбуватися про цих людей не тільки напередодні пам’ятних дат, а постійно.
Про ці та інші проблеми та можливості їхнього розв’язання ми постійно ведемо мову на зборах нашої організації, які, як правило, відбуваються двічі на рік. Ось і зараз ми запланували зібратися завтра, 14 лютого, спочатку на центральній площі біля церкви в Бершаді. Заходи з нагоди 20-ої річниці виведення радянських військ з Афганістану розпочнуться з панахиди по загиблих. Прошу всіх учасників афганської та інших локальних воєн прибути сюди на 9 годину 30 хвилин.
Після панахиди відбудеться покладання квітів до меморіалу, а потім зібрання у приміщенні музичної школи за участю керівників району. Буде можливість невимушено поспілкуватися і вияснити чимало питань, які хвилюють багатьох.
Анатолій ІВАСИК, голова районної спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнівінтернаціоналістів), депутат районної ради.
