Певною мірою тих, хто звалюючи важкий мішок на плечі, з яким приїхав на базар, висловлюється, що навіщо, мовляв, оті вивіска і ворота, коли за ними ні хати, ні плота.
Щодо вивіски, то до деякої міри з критикою навіть можна погодитися. Бо більшість чіпляє її аж тоді, як об’єкт вже відкривається. У даному випадку вийшло навпаки. А от щодо хати і плота... Територію ринку при сприянні міської влади давно вже відгороджено від «Агромашу» добротним залізобетонним парканом, та і викуплених об’єктів, з метою їх перепрофілювання, вистачає – на все вже витрачено майже мільйон гривень. Тож вперше завітавши на зустріч з підприємцями на його територію, голова райдержадмінатрації О.Ф. Снігур, разом з головою районної ради М.Г. Бурлакою, очільниками практично всіх основних районних служб і відомств, які можуть бути причетними до вирішення цієї проблеми, питання поставив, як кажуть, ребром: якщо вже вкладено такі кошти, то давайте приймемо рішення, що робити далі? Адже вже не тільки влада, а навіть час, ситуація у місті вимагають організувати у районі сучасний, цивілізований ринок і переселити його з центральних вулиць. От тільки яким чином, коли на нього, щоб завершити будівництво, не вистачає коштів?
Дану проблему давно вже можна було б вирішити, заручившись підтримкою якогось інвестора, яких на такі справи тягне, як мух на мед.
Але набагато вигідніше було б, як для підприємців, так і для району, щоб він був, нехай навіть побудований на дольовій участі, а все ж комунальною власністю. І в цьому напрямку міською радою вже чимало зроблено.
– Я глибоко обізнаний з проблемами підприємництва, – сказав Олександр Федорович, однак рішення про те, як поступити далі, потрібно прийняти спільно. У народі недаремно кажуть, що хто вліз у будяки, як от міська рада у ринкові проблеми, хоч і не радий, а в них убереться.
Тож чи не найбільше запитань було саме до міського голови М.І. Кольченка, який безпосередньо опікується вирішенням даної проблеми.
Хоч цілком ймовірно, що в умовах кризи тільки Бершадь на всю область, а, може, й Україну, посміла витрачати кошти на ринок, ніхто на це, здається, не зважав під час даної зустрічі. Якби навіть спресувати всі репліки, проблеми, які порушували підприємці впродовж зустрічі, в газету вони не вмістилися б.
Хтось, наприклад, висловлював побоювання, а це могло означати, що і висловлював недовіру міській владі, що як тільки ринок буде переселено, місця в центрі міста тут же будуть продані під будівництво магазинів. А як ті відчинять свої двері, населення може перестати ходити на базар.
Небезпідставно заходила мова і про шляхи здешевлення робіт, які ще потрібно буде виконати на цьому ринку. Та й з документами на землю давно вже пора визначитися перед тим, як щось на ньому будувати.
В цілому ж все-таки було прийнято рішення, що будівництво цього ринку обов’язково продовжуватиметься.
Але мало того, що все зроблене повинно бути оформлене документально, О.Ф.
Снігуром було поставлено ще й вимогу звітувати у визначені строки перед райдержадміністрацією по ходу робіт.
Хоч площа його території у кілька разів перевищуватиме ту, яку палатки займають у центрі міста, і місць для торгівлі вистачить для всіх, навіть після колективного її огляду пристрасті не вщухали. Репліки, а то і критика, пропозиції підприємців іноді вже навіть виходили за межі ринкових проблем. Хтось пропонував, щоб встановили «лежачі поліцейські», ще й біля іншої школи, крім БСШ №1, кимось порушувалася проблема дорожних знаків у місті. Небезпідставно також було задано питання, коли, нарешті, вже і навколо Бершаді буде об’ізна дорога.
Але такий спектр запитань аж ніяк не є ознакою того, що представники влади у нас взагалі вже не зустрічаються з громадськістю, тому вони і накопичуються. Швидше всього, нові проблеми диктують нові переміни, які відбуваються у нашій державі, а значить і в районі. І найголовніше у даній ситуації – ні в якому разі не відкладати їх вирішення, бо в такому випадку вони накопичуватимуться.
Єдиний вихід – діяти, а конкретні діла, як кажуть, голосніше заявляють про себе, ніж слова. На завершення зустрічі керівники району висловили побажання, щоб влада і населення на Бершадщині і надалі жили єдиною дружною родиною. Як тільки цього не буде, не вдасться зрушити з місця жодну із проблем.
Павло КУШПЕЛА.
