На знімку: голова правління районного спо живчо го товариства Микола Слісарчук і керівник СТ «Орхідея М» Марія Марунич обговорюють питання якісного обслуговування покупців. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
У пору настільки масштабних реформ у державі не так просто було йому, мабуть, не тільки очолювати таку ділянку роботи, а й взагалі втриматися на посаді.
Ніби у підтвердження цих слів Микола Петрович навів приклад ціноутворення на ковбасному цеху, який є одним із виробничих підрозділів РСТ. У вартість ковбасних виробів входить собівартість м’яса, палива, допоміжних матеріалів, заробітна плата працюючих. А зарплата – це ще 37% нарахувань по всіх фондах, плюс прибутковий податок, а на додачу ще і 20%ПДВ. У той же час у приватних про все це можуть і не знати. Спробуй, організувавши легальне виробництво, конкурувати.
За словами Миколи Петровича, головним нині є те, що вдається втриматися на плаву і зберегти все. Одним із завдань вважає якимось чином «прив’язати» людей, щоб і вони були зацікавлені у збереженні цілісності.
А підлеглих у нього по району до 270. Щоб зберегти цілісність РСТ, у свій час випробували всі шляхи – був райсоюз, тоді підрозділи. Самостійність вони мали, а от зацікавленості, щоб вкладати в основне виробництво кошти, не було, бо вони не їхні. Тоді реорганізували підрозділи у товариства.
Таку «золоту» середину, за словами торговельників, обрали не випадково. М.П. Слісарчук закінчив торговельно-економічний інститут, добре розумівся на торгівлі, тому і став, будучи головою правління РСТ, координатором перемін. Хоч зрозуміти легко й інше: не було б порозуміння у колективі, не зробили б і цього. Тут, у ході реорганізації, підібралися такі голови товариств, які вже не побоялися вкладати власні кошти. Завдяки цьому і вдалося виконати план і по товарообігу, і по випуску продукції власного виробництва у громадському харчуванні. А за останні роки у розвиток і модернізацію обладнання вкладено 1,5 мільйона гривень. Правлінням РСТ також прийнято програму розвитку кооперації на 2013 рік і до 2020-го. Досвід роботи бершадчан вивчався на тринадцяти об’єктах під час проведення двох обласних семінарів і республіканського в 2011 році.
Що буде далі – М.П. Слісарчук спрогнозувати не може, бо у їхній системі знову розпочато реорганізацію.
Намічено позачерговий з’їзд, на ньому і буде визначено програму реформування. А це означає, що знову будуть переміни, які, особливо спочатку, не завжди налаштовують на роботу. Тож вже у лютому повинна закінчитися всеукраїнська перереєстрація пайовиків, за підсумками якої і будуть прийняті відповідні рішення. Адже чимало їх участі в управлінні брати не хочуть, а тільки вичікують, що ще щось отримають від кооперації.
На сьогодні у системі РСТ 31 споживче товариство, ще п’ять – громадського харчування, два – по виробництву товарів, одне – по заготівлях. Щодо М. П. Слісарчука, то як у чомусь він і консерватор, то тільки у тому, що все зумів зберегти, що дуже правильно з точки зору населення району. Хіба було б краще, якби все приватизували? В усьому іншому він, швидше, новатор. На сьогодні у деяких селах, як от Завітному, Серебрії та інших, приватної торгівлі так і немає, бо невигідно. Але і на такі випадки у нього продумана схема: хочеш мати магазин у Поташні чи у Лісничому, візьми ще і Романівку. Адже влада змусить і там торгувати. У нього взагалі девіз у роботі – не залишити нікого без обслуговування.
Якщо колись система торгівлі була громіздкою, з авто - парком, то тепер вона менш помітна, робота нею здійснюється дуже велика. Тільки у минулому році було сплачено 1,8 млн. гривень податків. А автопарк ліквідували тільки через те, що автомобілі були затратних марок – ЗІЛи, ГАЗони та ще й давні. Тепер вже у кожному з СТ як не «Газель», то «Форд», і прекрасно обходяться ними. Єдиним недоліком може бути тільки те, що у системі кооперації так і немає єдиного гурту. Але і це не така вже й велика проблема.
Від голови правління, вважає Микола Петрович, вимагається тепер єдине – вивчати попит населення і кваліфіковано радити, як вчасно продати те, що вже завезено.
Як тільки це вдаватиметься, не буде ніяких проблем. Щоправда, у цьому випадку можна запідозрити, що все-таки хитрує він. Адже це, насамперед, його заслуга в тому, що на місцях підібралися відповідні кадри. Виходить, працює і з людьми. Він і тепер не перестає твердити, що не кожен, хто хоче, зможе торгувати. Торгівля, за його словами, теж ремесло, причому не просте. І зовсім невипадково він у свій час був удостоєний вищої відзнаки Укоопспілки «Знак Пошани». Нині у РСТ вже навіть виокремлюються кращі підрозділи.
Це СТ «Калина» (Р.С. Бондар), «Надія» (І.Г. Демчук).
Набирає обертів і СТ «Коопзаготпром» (Л.Г. Гуцол), «Золоте руно» (С.І. Фурик), «Лана» (В.Ф. Бендус), «Жасмін плюс» (А.І. Зуєв), «Тернівка» (О.Г. Дудник) та інші. На фоні області при ньому Бершадь усі роки була у першій п’ятірці. Щоправда, Микола Петрович визнає, що багато залежало і від підтримки райдержадміністрації та районної ради.
Але він, видно з усього, працював не за відзнаки, вони самі знаходили його.
Павло КУШПЕЛА
