То ж пора кардинальних змін настала, і настала років 20 тому, й зміни ті почали відбуватися з методичністю зупинок в метро. От і виходить, що за пройдений шлях демократичних перетворень заплутались у власних Конституціях, Законах, Постановах і т.п. Не хочу переконувати, але вважаю, що перед тим, як змінювати Основний Закон, потрібно провести найдетальніший аналіз, ретельну ревізію усіх правових актів, по кожному із напрямків економічного, соціального і культурного розвитку суспільства, тобто, оздоровити державний механізм, відкинути все зайве і антагоністичне. Прийняття нової Конституції в розпалі політичної, суспільної, не кажучи про економічну, кризи мені нагадує введення хворому з слабким серцем сильнодіючих знеболюючих препаратів задля проведення операції на нирках.
Звичайно, нирки треба рятувати, але ніяких гарантій, що серце витримає, немає.
Та хоч якби ми не тупцювали на місці, з якими б розгойдуваннями не рухались, ми не можемо залишатись у минулому часі, наше суспільство затягує європейська спіраль динамічного розвитку, і те, що сьогоднішнє обговорення проекту Конституції є демократичним надбанням – безсумнівно підтверджує це.
Тож, поміркуємо над деякими положеннями Основного Закону: – ст.13, другий абзац, в якому йдеться про гарантію вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин. По-перше, яким демократичним законом або поняттям можна виокремити одну недержавну мову над іншими? У нас вільна країна, то чи не обділимо ми своїми принципами шведів, греків, поляків, гагаузів…, відмовивши їм у бажанні бачити свою мову першою після державної, а не в числі інших мов національних меншин?
По-друге, в цьому випадку вбачається відсутність прин - циповості, запобігання перед російськомовною частиною населення країни, що призводить до зневаги державної мови і падіння її авторитету. Така редакція була б зрозуміла, якби російська мова мала статус державної; – ст.15 щодо землі, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Цікаво, чим відрізняється особлива охорона держави від просто охорони держави. Сам термін охорона держави, на мою думку, повинен бути сталим і не викликати жодних дискусій, суперечок і пріоритетів; – ст. 20, останній абзац не допускає розташування військових іноземних баз на території України. Є пропозиція чітко вписати – з 2017 року. На сьогодні присутність Збройних Сил Росії дає право сумніватись у виконанні цієї статті і щодо військових формувань інших іноземних держав; – ст. 28, абзац щодо заборони смертної кари і страти пропоную доповнити фразою «в мирний час»; – ст.53 «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї», пропоную – «Кожен має право на забезпечення державою достатнього життєвого рівня для себе і своєї сім’ї»; – ст. 54 щодо безоплатного лікування в державних і комунальних лікувальних закладах. Напевне, в цьому місці треба заплакати ностальгічними, радянськими слізьми. Ми виховуємо нове покоління, яке родилось в кінці 80-х – на поч. 90-х років, вони не знають, що таке безоплатне лікування, а останнім часом звикли не довіряти написаному. То кого ж ми обманюємо? Те саме стосується й права на безоплатну освіту (ст. 56). Порахуйте приблизно, скільки витрачає середньостатистична сім’я тільки на ремонти, підручники і т.п., від дитячих садочків до вузів, і перемножте цю суму на кількість дітей, які народилися в один рік. Цифри будуть вражаючі. Боже збав образити лікаря і педагога, це не їх вина, що в епоху ринкових відносин, економічного прагматизму ми намагаємося в’їхати на утопічних платформах. Конституція не лише для того, щоб задекларувати права і обов’язки, вона передусім вимога беззаперечного виконання. То ж і ці два пункти потребують суттєвої корекції, а можливо, взагалі нової редакції; – ст. 80, в якій йдеться про умови проведення всеукраїнського референдуму.
Згідно з проектом референдум вважається таким, що відбувся, за умови, коли в ньому взяли участь більшість громадян України, які мають право голосу, тобто 50%+1 голос, а рішення на референдумі ухвалюються більшістю голосів громадян, які взяли участь в голосуванні.
Більшість від 50%+1голос становить 25%+2 голоси (біля 8 млн. чол.). На мою думку, трошки більше чверті населення країни, які мають право голосу, недостатньо для прийняття законів. Такою кількістю голосів можна маніпулювати. Наприклад, на території західної України можна легко і невимушено провести закон, який прирівнює ветеранів УПА до ветеранів Великої Вітчизняної війни, натомість інший президент без зайвих зусиль проведе на сході України закон, який визнає ветеранів УПА злочинцями. Таким чином маємо стовідсоткову ймовірність попадання в глухий кут з мовного питання, вступу до НАТО та інших.
Питань виникає багато і по інших пунктах, але основне – чи ми не створимо і проголосуємо ще один закон, який стане черговим у низці суперечливих, завідомо обтяжливих для державного механізму нормативно-правових актів? Можливо, доцільно було б оприлюднити коментарі від автора основних змін з метою відображення ефективних наслідків прийняття нової Конституції.
Адже, щоб людина, далека від політики, висловила свою громадянську позицію, їй перш за все необхідно зрозуміти процес державо - творення, його суть, побачити і відчути себе як основне джерело влади.
Володимир ГРЕБЕНЮК, депутат районної ради.
