З благоговійним душевним трепетом ступали ми не по-осінньому теплого жовтневого дня по землі, яку «сходив Тарас малими босими ногами», побачили хатину, де народився і зростав поет, посиділи на колодках, де любив сидіти він малим хлоп’ям, слухаючи оповідки діда; помилувалися «садком вишневим біля хати», і поклонились могилі матері, що народила майбутнього генія.
Це все – тільки частина нашої екскурсійної поїздки. А потім – незабутній Канів, могутня фігура Кобзаря над широким Дніпром, і висока та тиха могила, а ще відчуття, що віщий голос поета вві йшов в наші серця, бо по-особливому звучали рядки шевченківських поезій, прочитаних учнями та вчителями тут, на могилі пророка.
Оригінальні експонати музею Т.Г. Шевченка, емоційно захоплююча розповідь екскурсовода, сучасна експозиція теж не залишили нікого байдужим.
Переконана, що окриленість душі, пережита в такі неповторні моменти, підносить нас духовно, збагачує новими відчуттями, виховує краще за будь-які традиційні виховні заходи.
Лідія БАГНЮК, заступник директора з виховної роботи П’ятківської ЗОШ I-III ступенів
