Земля завжди була джерелом життя, яке дає людині всі матеріальні блага для існування та розвитку цивілізації. Люди завжди боролися за територію, за багатства землі. Як приклад, Жовтнева революцію, яка відбулася під гаслом «Земля – селянам! Заводи, фабрики – робітникам!».
У 1924 році, під час політики НЕПу, селянам роздали панську землю. Працювали вони на цій землі самовіддано, вкладали в роботу усі сили, від того була і висока продуктивність праці, адже кожен працював на себе, так би мовити, мав економічний інтерес. Але так тривало не довго – радість перетворилася на смуток.
У 1929-1930 роках почала діяти Сталінська економічна політика колективізації, яка принесла селянам бідність та голод.
Влада відбирала землю, інвентар, худобу.
У селах організовували СОЗи (спільний обробіток землі). Хто не хотів добровільно входити в СОЗи (згодом колгоспи), того примушували силою – накладали великі податки.
Все робилося для того, щоб знищити індивідуального господаря землі, якого називали навіть «ворогом народу». Щоб примусити селян іти працювати в колгоспи, в селах були організовані спеціальні бригади – «Комнезам» (комітет незаможних селян) і «Комбриг» (комітет комсомольських бригад). Такі бригади ходили ночами по сільських дворах з довгими списами, штрикали землю, як на вулиці, так і в хаті, таким чином шукаючи зерно.
Розповідали, що дід Роман на печі сховав під голову торбу квасолі, його стягнули з печі разом із торбиною, бо не віддавав грабіжникам цієї останньої поживи.
Ночами в селі було дуже моторошно – вили собаки, було чути крик людей, які просили комнезамівців не забирати останньої крихти в сім’ї. Але ніякі сльози, молитви та благання не допомагали.
Штучний голод 1932-1933 рр. забрав не одну сотню безневинних життів. Я сам його пережив. Наша родина була працьовита і заможна, але комнезами забрали все, пухлими від голоду вмерло п’ятеро з нашої сім’ї. Вижив, дякуючи єврейській сім’ї з Умані, що допомагала мені куском хліба. Я шаную таких людей, особливо їхню дружбу.
У війну наша сім’я спасала євреїв від смерті, тому мене визнано праведником України.
Виступаючи в школі перед учнями, акцентую свою увагу на патріотичному вихованні молоді, щоб вони були патріотами нашої держави, мови, щоб лише чули зі слів про голод і війну, але ніколи цього не бачили.
Слава Україні! Слава героям, які боролися за мир і свободу нашого народу!
Іван ЗАКРЕВСЬКИЙ, с. Джулинка
