Кінець року для бухгалтера ФГ «Новсулківське» Тетяни Андріївни Сидоренко (на знімку зліва направо), виконавчого директора Івана Станіславовича Зублевича, головного бухгалтера Оксани Іванівни Горобець і головного економіста Ганни Павлівни Валової особливо гаряча пора. Саме в цей час аналізуються дані про підсумки господарювання та визначаються плани на наступний рік. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
Незважаючи, що вже п'ять років не користуються кредитами, у виробництво за цей період ними вкладено до 10 мільйонів гривень
Якщо цього не робити, власники паїв запросто можуть віддати їх більш ефективнішому господарю, на що, власне, і розраховані реформи. Щоб цього не сталося, навіть того зимового дня, під час наших відвідин, у конторі фермерського господарства кипіла напружена робота – все аналізувалося, підбивалися підсумки, обговорювалися причини деяких прорахунків.
А починали у 2001 році з 16 гектарів землі. Але вже у наступному році односельчани самі виявили бажання віддати в оренду свої земельні паї Зублевичам, тож наступні три роки вправлялися вже на площі 140 гектарів. А коли приєдналися ще й власники паїв з ПСП «Війтівське», землі стало 1600 гектарів. Щоправда ті, хто працював на птахокомбінаті, невдовзі віддали в оренду цьому підприємству ще і свої земельні паї, і землі в Зублевичів стало менше.
Орендну плату, щоб не відставати від птахокомбінату, виплачували щороку, виділяючи не менше, як по 700 кілограмів зерна за кожний пай, як і було передбачено у договорах. Останні два роки видали по 800 кілограмів зерна і по 10 кілограмів олії. Якщо враховувати, що середній розмір паю тут лише 1,4 гектара, а на додачу ще й цьогорічні ціни на зерно, то орендодавці отримують до 10 відсотків від вартості земельних наділів, замість рекомендованих трьох. А щоб земля і надалі давала належну віддачу, практикують вирощування гірчиці, як сидеральної культури, гороху, сої. У цьому році практично на всій площі було внесено по два центнери діамофоски.
Після стерньових культур практикують приорювання подрібненої соломи, після попереднього внесення ще й центнера аміачної селітри на кожний гектар. Щоб у наших умовах, коли на заваді часто постають як не дощ, то засуха, домагатися якнайвищих урожаїв, обидва Зублевичі вважають, що за культурними рослинами потрібно доглядати, ніби за малими дітьми. От і навіть у непростих цьогорічних умовах намолотили по 41,4 центнера з гектара озимої пшениці, по 37,9 – озимого ячменю, по 26,7 – озимого ріпаку. Хоч це і на 15-30 відсотків менше, ніж за попередні роки, а все ж показники. За останні три роки, наприклад, урожайність озимої пшениці не була нижчою 50 центнерів з гектара, ріпак і соняшник видавали далеко за 30 центнерів. А от качаниста порадувала і в цьому році – з кожного гектара намолотили по 98,4 центнера в сухому зерні.
Якщо у війтівському колгоспі у свій час була ціла агрономічна служба, то в даний час у «Новосулківському» з обов'язками агронома-насіннєвода справляється одна Катерина Коваль, яка працює на зерноскладі. Сівозмінами займається особисто Іван Станіславович, а Мирослав Іванович, здебільшого, агротехнікою, технологіями – в обох вища агрономічна освіта.
Останнім часом взяли курс на розширення свинарства. Зважаючи на теперішні закупівельні ціни на свинину, які аж ніяк не відповідають затратам на її виробництво, можна було б дорікнути, що не мала, мовляв, баба клопоту, та й купила порося. Однак Зублевичі вважають, що свинарством займатися всетаки варто.
Незважаючи, що вже п'ять років не користуються кредитами, у виробництво за цей період ними вкладено до 10 мільйонів гривень.
Щоб іти в ногу з часом, неабияку увагу приділяють Зублевичі технічному переоснащенню господарства. Придбали вже найсучаснішу техніку, причому різних виробників, щоб і тут можна було переконатися, яка найкраще підходить та найбільш вигідна. Готуються також документи на спорудження зерносушарки, склади для зберігання урожаю.
Зорієнтувавшись у свій час, що вантажі набагато вигідніше перевозити імпортними автопоїздами, ніж КамАЗами, побудували у своєму господарстві 80-тонну вагу для них, на яку тепер, щоб зважитися, їдуть навіть з Теплицького району.
Щоб не реалізовувати за безцінь свинину живою вагою, мають намір побудувати сучасну бойню з холодильним устаткуванням, і сподіваються, що вона теж даватиме віддачу.
Середньомісячна заробітна плата у їхньому господарстві майже 1800 гривень, а темпи її росту до минулого року склали 25 відсотків. Продуктивність праці зросла на 10,1 відсотка. У 2010-му отримали майже 3 мільйони 800 тисяч гривень грошових надходжень. Чистого прибутку очікується до півтора мільйона гривень, а рентабельність – до 33 відсотків, що набагато вище, ніж в середньому по району. Виробництво валової продукції на одного працюючого становить до 99 тисяч гривень. По фінансових показниках, як і по показниках урожайності, дане господарство можна вважати одним з кращих у районі. Іван Станіславович, до речі, орендує землю ще й в сусідньому Теплицькому районі.
За досягнуті успіхи і Мирослав Іванович, і Іван Станіславович завдячують, насамперед, тим, хто безпосередньо трудиться біля землі.
Зокрема, таким механізаторам, як Андрій і Володимир Жучишини – батько і син, Володимир Кобець, Микола Гладунчик, Григорій Замковий, Юрій і Анатолій Колісники. На слова подяки заслуговують і Ольга Демчук та Ольга Постой, Галина Хмарук, водії Петро Дяк, Федір Лисий, Анатолій Семенець, Сергій Демчук. Якщо немає що возити, кожний з них готовий виконувати будь-яку іншу роботу.
Працівники бухгалтерії, коли на першому плані нині економічні методи господарювання, теж заслуговують слова подяки.
Павло КУШПЕЛА.
