На знімку: голова фермерського господарства П.М. Третяк біля орендованого поля. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
Якщо про 2010 рік тепер можна почути різні відгуки, то на думку П.М. Третяка він був досить сприятливим як по урожайності всіх культур, так і по закупівельних цінах на продукцію рослинництва.
Нині великим організованим господарствам буває не так просто боротися за своє виживання, а тут фермер орендує більше чотирьохсот гектарів землі в одному селі, і майже стільки ж в іншому, що теж створює певні незручності з переїздами. Як такому господарству вистояти?
– А ми і не відчуваємо цього, – каже Петро Михайлович, – бо не тільки стовідсотково забезпечені технікою, а й поновили її парк. Щоб жити в ногу з часом, тобто теперішніми агротехнікою, технологіями, старі трактори, які були, продали, а замість них купили чотири нових МТЗ-82 і один МТЗ-1221, два Т-150 і навіть зернозбиральний комбайн «Лексіон480», причіпним інвентарем забезпечені теж.
Для читачів, мабуть, буде цікаво, що з управлінського апарату на таке господарство тільки він – глава сім’ї, якому доводиться виконувати і обов’язки агронома, і механіка, завідуючого складом, а при необхідності навіть вантажника, та бухгалтер, обов’язки якого виконує дружина Валентина Володимирівна. Проте вправляються без жодних штрафних санкцій.
Невже фермерам все-таки не доводиться хитрувати, щоб їхній бізнес біля землі був ефективним? Будучи агрономом за фахом, голова цього фермерського господарства відповідає на те, що головне – господарювати по науці, дотримуватися сівозмін тощо, і тоді буде все гаразд.
Зважаючи на те, що дана сім’я у свій час займалася вирощуванням овочевих культур, не можна було не поцікавитися, чому тепер у господарствах здебільшого беруть курс на технічні. П.М. Третяк відповів, що овочівництво також рентабельне і завжди було таким. Але в таких селах, як Кидрасівка і Голдашівка, не завжди знаходиться для цього робоча сила, навіть при теперішньому безробітті. Молодь якщо і йде на роботу, то при умові, що платитимуть не менше, як по сто гривень у день.
Така сума була б для господарства посильною, якби не поставала ще одна, не менш серйозна проблема. Іноді навіть при високій оплаті праці багато кому з молодих не властиво ходити щодня на роботу. А овочівництво така галузь, що не чекає, іноді навіть потрібно жертвувати вихідними в сезон. А ще ж потрібно возити продукцію на базари, де, крім затрат на її транспортування, виникають іноді ще й проблеми з її реалізацією. Торговельникам нібито вигідніше завозити її з Херсонщини.
Допомагають господарювати Третякам-старшим їх зять Сергій, який за професією агроном, і дочка Таня – бухгалтер, а також син Іван, який навчається в технікумі механізації і вже давно управляє тракторами.
Хоч якихось відмінностей між кидрасівськими і голдашівськими пайовиками сім’я не вбачає, у розрахунках з ними за орендовану землю вони все ж є. Адже у Кидрасівці середній розмір паю майже на гектар більший, ніж у Голдашівці, та і вартість гектара землі різниться. Саме це і є причиною різниці в розрахунках.
У планах Третяків займатися ще й тваринництвом. У Голдашівку тільки і пішли заради цієї ідеї. Але падіння цін на свинину поки що стримує їх ініціативу.
Якщо у свій час голдашівське господарство, до складу якого входила Кидрасівка, розділилося на два окремих, то тепер, навпаки, на полях двох сіл господарює одна родина, і їй це вдається.
А чи здатний взагалі фермер щось міняти, впливати на життя громади? На думку Петра Михайловича – так, бо хто у них має це робити, якщо в обох селах, крім фермерів, нікого більше немає. Тож особисто його господарство надавало чималу допомогу церкві, дев’ять тисяч гривень виділили на вуличне освітлення.
А як виникала потреба прогорнути сніг по вулицях, то навіть не чекали на чиюсь команду, бралися за цю роботу самі. Одним словом, допомагає обом селам чим може, і люди це оцінюють.
Хіба не цікаво, що П.М. Третяк хоч і мешкає у Кидрасівці, а депутатом до районної ради його обрали по Голдашівці.
Кажуть, до сім’ї Третяків у цих селах звертаються по допомогу, як колись зверталися до КСП. І по мірі можливостей вона надається. Практика повчає, що як тільки фермер живе заодно з громадою, ніякі негаразди не страшні тоді його господарству.
Павло КУШПЕЛА.
