Здавалося б, що можна в цю пору побачити цікавого у Тирлівці, щоб про те розповісти в газеті, де кількість жителів вже менше шестисот, та ще й більше двохсот з них пенсійного віку. Однак сільський голова Д.П. Карман запевнила, що багато проблем тут вдається вирішувати завдяки спільним діям. Правда, проблема автобусного сполучення з райцентром у даній громаді так і не вирішена по сьогодні.
Вона, на жаль, є актуальною тепер не тільки для Тирлівки, і вирішується дуже непросто.
Справа в тому, що скільки саме і в які села посилати автобуси тепер вирішують не в районі, а в області, ніби звідтіля видніше. А от питають за ті чи інші прорахунки при організації перевезення пасажирів чомусь з влади на місцях. Тому, за словами голови райдержадміністрації О.Ф. Снігура, який разом з керівниками управлінь, відділів і служб відвідав днями це село, район виступив з ініціативою, щоб спільними зусиллями підприємств закупити декілька власних автобусів для перевезення людей.
На сьогодні ж першочерговим завданням є зміцнення бюджету, заради чого потрібно привести у відповідність суми податків за використання земель, водного фонду, з прибутками, які отримують ті, хто їх орендує. Бо аж ніяк неправда, що нібито немає орендарям з чого їх платити. Якщо тонна кукурудзи, наводився приклад, коштує на сьогодні до 1800 гривень, то тільки з одного гектара збирають її далеко не одну тонну.
Докласти рук у Тирлівці, звичайно, є ще до чого, бо і лісосмуги потребують догляду, і дороги потрібно ремонтувати, потребує вирішення і проблема енергозбереження та освітлення всіх вулиць. Але в даному випадку замість того, щоб дорікати чи навіть критикувати тирлівчан, набагато справедливіше всетаки буде повести мову про те, що на кожному з оглянутих об'єктів можна було побачити конкретну роботу і позитивні зрушення – і в дитячому садку, і в школі, в бібліотеці та будинку культури.
Немаловажним є і те, що базове сільгоспформування у цьому селі не тільки збереглося, а й, за показниками роботи, його можна впевнено віднести до розряду середняків.
– А як могло бути по-іншому, – пояснював директор ПСП «Обрій», депутат районної ради А.Г. Христич, який його очолює. – Адже якби не було господарства, в даному випадку не було б вже, мабуть, і села. Навіть природний газ, підведений у Тирлівку, що значно полегшує умови проживання, не врятував би ситуацію. Саме тому і приділяється тут настільки увага сільськогосподарсь ко му виробництву. Хоч і непростою, наприклад, була минулорічна посівна кампанія, все ж посіяли на 450 гектарах озимі, які вийшли із зими у задовільному стані. Мають тут намір сіяти цукрові буряки, завезли 260 тонн мінеральних добрив, здійснюється перехід на інтенсивні технології вирощування культур.
Цікаво, що у цьому ПСП зуміли зберегти тваринництво, в чому велика заслуга особисто А.Г. Христича, і тепер галузь у досить непоганому стані. А це чи не найголовніше – і робочі місця, і заробітна плата, що тепер є основою виживання у кожному з сіл.
Зважаючи на це, закупили ще й нетелей, щоб розвивати галузь надалі. Причому, тут утримуються не тільки велика рогата худоба, а й свині, навіть вівці і бджоли – всього в господарстві, враховуючи рільництво, до восьмидесяти робочих місць.
Обом керівникам – і Д.П. Карман, і А.Г. Христичу доводиться дуже непросто. Однак їх взаємодія, спрямована на розвиток громади, відчувається скрізь.
Правда, є ще над чим працювати. Про це, зокрема, вів мову О.Ф. Снігур не лише з керівниками, але й жителями села, які спілкувалися з очільником району (на знімку).
Павло КУШПЕЛА.
