На знімку: головний лікар амбулаторії загальної практики – сімейної медицини Т.Ф. Канюка
Коли три десятиліття тому вона прийшла на роботу, це був ФАП. Потім його реорганізували в амбулаторію і аж у 2004 році – в амбулаторію загальної практики сімейної медицини.
Хоч і довелося перекваліфіковуватися в зв’язку з реформою, насправді ж виконують з персоналом ту ж, по суті, роботу, що і раніше. Хіба що з реорганізацією дещо більше розширилися можливості, права фахівців, в тому числі й оперативного втручання.
В умовах міста перенавчатися було б важче, бо міські лікарі працюють по одному профілю. Сільські ж, як от вона, насправді і до цього були сімейними – вели людину від народження до зрілого віку.
Найправильнішу оцінку лікарям дають, звичайно, люди. А від чернятчан на роботу медперсоналу скарг не доводилося чути. І це тому, що особисто Тетяна Филимонівна, як і її підлеглі, завжди прагнуть ставитися до всіх по-людськи, зрозуміти їхні проблеми. В тому числі і матеріальні статки, що дуже немаловажно, якщо хтось з них починає лікуватися. Кажуть, Т.Ф. Канюка особисто навідується в аптеку, щоб поцікавитися цінами на ліки, бо знає, що не всім вони тепер на селі по кишені.
Завітавши якось у володіння цього авторитетного лікаря, спочатку навіть подумалося, що криза обминула це місце, адже працюють чотири медсестри, діє лабораторія. Насправді ж, щодо фінансування, то за її словами «виїжджати» іноді доводиться лише на ентузіазмі, бо ж два села, 1378 чоловік населення. Однак сама вона вважає: в такій ситуації важливо визначитися, орієнтуватися в тому, що є в наявності.
Проблема, наприклад, поки що з автотранспортом. Швидку допомогу ніби-то висилатимуть тільки при загрозливих станах для життя. Але спробуй визначитися, коли саме настане такий стан, адже він у хворого може мінятися щомиті.
У місцевому господарстві досить потужний інвестор, який не обділяє увагою і медицину, але у медперсоналу не вистачає сміливості просити ще й відремонтувати і спецтранспорт. Не вдалося остаточно поки що вирішити проблему і з опаленням.
В цілому ж такі амбулаторії, за відгуками чернятчан, себе виправдовують, адже затрати на їхнє утримання значно менші, як дільничних лікарень.
А щоб покращилося фінансування таких закладів, як їхній, Т.Ф. Канюка пропонує ділити наявні кошти в розрахунку на кількість жителів, яких обслуговують.
А ще годилося б більше цінувати сільських лікарів, адже, щоб вижити, їм доводиться ще й домашнє господарство вести. Тетяна Филимонівна пропонувала, щоб такі, як у Чернятці, амбулаторії підкріпили ще й кадрами, які вивільнятимуться при скороченні у сільських лікарнях. Адже престарілим, які в них в основному лікувалися, тепер важко щодня добиратися до амбулаторії, вичікувати прийому. Сільські ж вулиці розкинулися на десятки кілометрів, і медперсоналу також не так просто щодня навідуватися до хворих додому.
В цілому ж, такі амбулаторії дуже потрібні людям, особливо тоді, коли у них працюють такі фахівці, як Т.Ф. Канюка.
Підкріпити б їх по-швидше ще й фінансово.
Павло КУШПЕЛА
