На знімку: лісничий Володимир Іванович Мочульський із неабияким захопленням розповідає, що сьогодні вирощується у теплиці.
– Найперше відзначу, що наше господарство не таке вже і просте. Крім 5371 гектара чисто лісових угідь у нашому районі, ще 3584 гектари належать нам у Чечельницькому. Але оскільки на нашій території частково розміщений національний парк «Кармелюкове Поділля», останні роки рубок ми не ведемо. Через це фінансовий стан там не такий, яким би він міг бути.
У Бершадському районі заготовляємо щороку приблизно 10 тисяч кубометрів деревини, в тому числі три тисячі кубометрів із лісів головного користування.
Але нехай ніхто не думає, що ми тільки рубаємо ліс, бо насправді ми ж його і садимо.
Якщо торік його було вирубано 19,1 га, то посадили 20,9 гектара. Крім того, на 12,5 гектара, де він був ослабленим або не прижився, його доповнили, на 145,3 гектара здійснено догляд. Причому, з року в рік показники нашої роботи стабільні.
Якщо вже і рубаємо, то лише згідно з розробленою Ірпінським інститутом лісового господарства проектною документацією. А садимо більше, ніж рубали, за рахунок того, що намагаємося заліснювати найменші галявини.
Звичайно, дається це не так просто. Чого тільки варто те, що ділянки лісу розміщені у різних кінцях району, що створює певні незручності. До того ж на 5371 гектар лісу тільки 12 лісників. На одного припадають ділянки на територіях не лише двох-трьох сільських рад, що ускладнює їх охорону, а і п’яти. А ще ж нам передані під охорону лісосмуги (крім радгоспних).
Можна було б поправити економіку, але й якоїсь особливої реалізації продукції немає. Втім, так і вправляємося.
Лісники об’їжджають свої володіння хто на чому – велосипедами, кіньми, бо пальне дороге.
На жаль, змушені були торік боротися ще і з пожежами, які виникали. Лише завдяки тому, що їх осередки своєчасно виявляли, і підтримці населення, одразу ж вдавалося приборкати вогонь. Дуже вогненебезпечна ситуація, наприклад, на сміттєзвалищі під нашим Ставківським лісом.
Часто виникає вона і вздовж вузькоколійки, особливо в районі сіл Усті та Осіївки. Вже і відорювали ліс від неї, і відкопували, але вітер перекидав вогонь навіть через захисну смугу. Зауважували з цього приводу залізничникам, але і вони не в змозі нічого вдіяти.
Єдина надія на свідомість населення. Хоч працюючих у нас небагато, ще і посадковий матеріал вирощуємо самі – у Чечельнику є розсадник. Є і меліоративний фонд. Саме по ньому, взявши землі на територіях Флоринської і П’ятківської сільських рад, засадили їх лісом – всього посаджено 10 гектарів. Тепер готуємо документи на виготовлення державних актів на землю і, вже будучи впевненими, що вона наша, засадимо її лісом. Є також теплиця, в якій вирощуємо ялину, тую тощо, які будемо реалізовувати всім бажаючим.
Як би не доводилося важко, працюємо прибутково, хоч прибутки і невеликі. І це при тому, що сплатили всі податки, немає заборгованості із заробітної плати, надавалася благодійна допомога на АТО тощо. Всього податків перерахували торік – один мільйон 16 тисяч гривень. До бюджетів сільських рад сплатили 106 тисяч гривень. Отже, ми не тільки рубаємо ліс, а ще і сільським радам допомагаємо. А дехто нарікає, що ми, нібито, нищимо лісові насадження. Насправді, навіть реалізуючи дрова, орієнтуємося на платоспроможність населення. Зросли ціни на запасні частини, пальне, а на дрова – лише на 11 гривень за кубометр, щоб їх можна було купити. До того ж, на всі ділянки лісу у нас є державні акти, тому нехай ніхто не нарікає, що нам просто так передали ці ліси.
Наведу лише один приклад. Щоб в одному з масивів вирізати ділянку лісу, над проектом працював інститут лісового господарства. Зроблено це було тому, що дерева там вегетативного розвитку і походження, тобто росли з пня.
Після 50-60 років вони стають дуплистими і ні на що непридатними. От і зрізують їх наперед, щоб мати хоч якусь вигоду. Ділянку ж знову буде засаджено лісом. Однак дехто, не володіючи ситуацією, починає безпідставно підозрювати у чомусь іншому, наприклад нищенні природи.
Щодо подальшої перспективи нашого підприємства, то нас запевнили: комунальна власність не може відійти у державну. Тому вважаю, що працювати будемо і надалі.
Якщо у когось виникатимуть питання з приводу нашої діяльності, усім дамо вичерпні роз’яснення.
