– Африканська чума свиней, дійсно, вже поблизу нас, і ніхто це не спростує. На сайті департаменту ветеринарної медицини кожний зможе пересвідчитися як щодо кількості випадків в Україні, так і обставин їх виникнення. До того ж це підтверджено на державному рівні. Осередки є вже на Житомирщині, Київщині, Черкащині і Одещині, Миколаївщині.
Щодо чуток, що її немає, то їх можуть роздмухувати ті, кому це вигідно, хто організував на торгівлі свиньми бізнес. Бо якщо обмежити рух свинопоголів’я, тим більше закрити ринки, вони можуть залишитися без прибутків. Завдання ж ветеринарної служби не залякувати людей, а відстежувати його рух, щоб на випадок спалаху захворювання одразу можна було встановити, де саме його осередок.
А домогтися цього можна тільки через ідентифікацію, прикріпивши номерки. Якби бізнесмени, які найчастіше скуповують свині, придбали ще і ці номери, як вимагає закон, на ринках не виникало б ніяких проблем. Ідентифікувати поголів’я повинні всі, хто займається поросятами, тим більше, що зробити це нескладно. Варто лише звернутися до спеціалістів державної ветеринарної служби, які закріплені за селами, заплатити, із врахуванням банківських послуг, 33,5 грн. за номер. Причому, ця послуга навіть не ветеринарна, а державного агентства по ідентифікації. Її нав’язали ветеринарній службі, щоб не набирати для цього людей і зекономити кошти.
Щоб полегшити участь людей, які прибувають із свиньми на ринок, ми навіть не проти ідентифікувати їх на місці. Тоді їх можна було б везти, хто куди хоче.
Можливо, населенню також важко зрозуміти, чому осередок цього захворювання на Одещині, за 15 кілометрів від межі з нашим районом, а в нас не закриють ринки, як це зроблено там. Насправді ж справа в тому, що робиться все згідно з інструкціями. Там, де його осередок, у трикілометровій зоні спалюється все свинопоголів’я, у двадцятикілометровій – здається на м’ясокомбінати. Ми ж входимо у зону спостереження.
Наші ветпрацівники обходять обійстя, відстежують, чи свині не хворіють, пропонують щеплення від класичної чуми свиней. Але і люди у випадках підозри повинні негайно повідомити про це ветеринарному працівникові або у сільську раду. Якби і в нас закрили ринки, населення від того лише втратило б. Так що не тільки ветеринарна служба, а і населення повинно розуміти, дотримуватися всіх вимог у такій зоні.
Дії ж ветеринарних спеціалістів у цьому випадку не надумані, а у межах закону. Ветеринарна служба в районі, як виконавець, повинна виконувати усі розпорядження вищих інстанцій. Хоч будь-яка заборона з її боку іноді теж породжує протистояння з населенням і стріли невдоволення летять саме на її адресу. Насправді наша служба теж є заручником цієї системи. Люди часто не мають за що або не хочуть ідентифікувати худобу, а ми не маємо права впускати неідентифіковану на ринки.
От і виникає стихійна торгівля нею поза ними.
До речі, впускати на ринок повинен контролер від сільської ради, а ветеринарна служба, враховуючи всю складність ситуації, лише допомагає йому. А через те, що мають місце випадки торгівлі тваринами поза ринками, разом з ветеринарною службою працювати над вирішенням цієї проблеми повинні і сільські голови. На жаль, жоден з них, крім Петра Швеця з Джулинки, який допоміг встановити шлагбаум на в’їзді у ринок, не вникає у цю роботу. В результаті стихійний ринок із свиньми організовується вже і у Війтівці. Самоусунулася від вирішення цієї проблеми і дирекція Бершадського ринку.
Отже, ветеринарна служба ніколи не була ворогом населенню. Звинувачують її в цьому, швидше всього, ті, кому це вигідно. Якщо у такий складний момент не зуміємо справитися, поєднавши зусилля з усіма людьми, з цією ситуацією, надалі усіх нас спіткати може справжнє лихо. А якби ще і сільські голови, разом з нашими спеціалістами, взялися за вирішення цієї проблеми, ситуація була б більш зрозумілою для всіх.
Власники свиней повинні знати, що ветеринарна служба має право оглядати лише ідентифіковане поголів’я, надаючи при цьому відповідні супровідні документи-довідки. Плата за таку довідку на території району лише 14 грн.
46 коп. У ній вписуються всі ідентифіковані свині у конкретному обійсті, і тоді можна буде везти їх, хто куди хоче.
Дійсна вона, поки свині не продадуться. Тож чи варто, зекономивши 14,46 грн., наражати себе, вирушаючи на ринок, на неприємності. Ми керуємося законодавством, але у даному випадку повинно бути порозуміння ще й із населенням. На чутках далеко не заїдемо.
Дійшло до того, що дехто, підійшовши на ринку до поросят з номерами, заявляє, що може дати за них тільки півціни, бо вони, нібито, експериментальні, якщо пронумеровані. Хоч гіршої брехні вже годі і придумати. Неважко здогадатися про походження таких домислів. Насправді люди повинні розуміти, що ситуація може дуже ускладнитися, якщо через нашу бездіяльність допустимо це захворювання свиней на нашу територію.
А щодо запитання у згадуваній вже публікації, скільки ще триватиме знущання над людьми, то так і хочеться відповісти, що до тих пір, поки ми не навчимося керуватися не домислами, а насамперед власним розумом.
