Закінчила Килина Немирівське педагогічне училище і все життя вчителювала в
Усті,
Луговій,
Осіївці,
Бершаді.
Вийшла заміж за односельця Олексія Захаровича Байду, він був учасником бойових дій, з першого і до останнього дня пройшов дорогами війни, його підпис також є на рейхстазі у Берліні.
Олексій Захарович спочатку працював у колгоспі у рідній
Осіївці, а вже коли сім'я жила у
Бершаді – бухгалтером цукрового заводу та інкубаторної, начальником фінансової частини у райвійськкоматі.
Виростило подружжя двох дітей: доньку Діну Олексіївну, 1938 р.н., яка ще й сьогодні працює в Іллічівському будівельному ТОВ економістом та сина Анатолія Олексійовича, 1948 р.н. – підполковник запасу Збройних Сил України, сьогодні він – інженер з охорони праці військової частини у Ярмолинцях Хмельницької області.
Двадцять один рік по тому помер чоловік ювілярки, діти далеко, хоч і жила одиноко, проте самотньою не була. Добрі сусіди поруч, родичі та знайомі не залишали бабусю Келю, а вона сама давала раду господарству та любила працювати на своїх городах.
Скромна, проста українська жінка черпала сили до життя у праці, любові до людей та рідного краю, із світлою усмішкою на обличчі робила добро на землі як у роки війни, так і у мирний час.
Усе життя радіє своїм онучкам: Тетяні та Наталії, що у Іллічівську, Евеліні та Аллі – у Києві.
Приїхали діти до Килини Євстахіївни, щоб разом із сусідами та ріднею віддати шану її прожитим рокам, як і рада міської організації ветеранів війни і праці – привітали ювілярку щиро через газету "Бершадський край". Побажаймо, щоб сьогодення ветерана життя К.Є. Байди було спокійним, а літнє тепло – зігрівало її душу та натруджені руки, прожиті роки хай відгукнуться шаною та повагою оточуючих її людей.
Тетяна КУЧАНСЬКА,
ветеран праці.
