Закінчивши восьмирічку, Петро подався на Донбас, де закінчив будівельне училище, а також курси водіїв. Повернувшись додому, пішов на роботу.
Щоб побудувати хату, запрягали корову і возили глину. Відслуживши в армії, знову працював водієм. Та невдовзі захворів і став інвалідом. Далі були роки навчання, став ветсанітаром.
Навчаючись, зустрів свою долю – Тетяну Якимівну, яка родом з Крижопільщини. Так склалося, що став для маленької Галинки другим батьком.
І ось вже тридцять років живуть вони душа в душу. Крім Галини, виховали ще двоє дітей – сина Валерія та доньку Ларису. Діти також здобули ветеринарну освіту та продовжили навчання у вищому навчальному закладі. Нині працюють за фахом. Наймолодша Лариса теж зайнята у тваринництві, але у далекій Данії. Гостюючи у батьків, закінчила курси водіїв, отримала посвідчення і знову поїхала на роботу за контрактом.
Чималий стаж роботи у Петра Даниловича та Тетяни Якимівни. І головне, вони завжди вміло і відповідально ставилися і ставляться до виконання своїх обов'язків, за що користуються шаною та повагою односельчан.
Олена ДИШЛЮК,
громадський кореспондент.
с.
Бирлівка.
