Перекладачем була молода, симпатична жіночка Іра Мюлдер-Черниш, вінничанка, яка теж проживала в Нідерландах, а тепер зі своїм чоловіком-голландцем працює в м. Вінниці.
Кор Роос готує до видання книгу про Холокост – геноцид в Україні під час фашистської окупації. Для цього вони відвідують села, фотографують пам’ятники на місцях знищення людей єврейської національності. На жаль, не змогли відвідати села Тернівку, Тирлівку. Згодом вони ще раз прибудуть і відвідають ці місця трагедії.
Про цю зустріч з голландцями я ніколи не забуду.
Чемність, повага, співчуття відчувались в кожнім їхнім слові, в ставленні до мене.
Високий рівень культури, знання історії свідчать про те, що вони вважають жертвами геноциду не тільки в’язнів гетто та концтаборів, а й тих євреїв, яких переховували чесні люди – Праведники Світу – на території, окупованій німцями. В кожному селі, в кожному населеному пункті були свій Бабин Яр, своє гетто. Але ці місцини не зареєстровані як гетто в Вінницькому архіві. Могила моєї родини в с.
Тирлівці, повідомлення про смерть моїх батька й брата на війні – це мій архів, моя біографія. Але я одна в
Бершаді не належу до потерпілих, бо не була в гетто. А це був шанс вижити в
Бершадському гетто.
Кор Роос взяв мої статтіспогади про моє розстріляне дитинство, які друкувались в газеті «Бершадський край», різні документи й пообіцяв переслати свою книгу спогадів про Холокост-геноцид.
До речі, тільки в Україні такі, як я, не вважаються жертвами Холокосту. Ніякі пільги чи фонди для мене недоступні. Тому я щиро вдячна гостям з Нідерландів, які дбають про Правду й Справедливість для таких, як я. Це дзвони болючої пам’яті.
Юлія ПЕНЗЮР.
