Любить Раїса Іванівна рідне село. Тут вона народилась в простій селянській сім’ї, тут пройшло її босоноге дитинство, розквітла юність. По закінченню школи поступила в Бершадське медичне училище. Любила надавати медичну допомогу людям, цікавилась новинками медицини.
По закінченню навчання за направленням поїхала працювати в Літинську центральну лікарню, але завжди її манило рідне Лісниче. Вже в 1973 році по переводу перейшла в Михайлівську дільничну лікарню, а звідти була направлена медичною сестрою в Лісничанську восьмирічну школу. Змінювались часи, будувалась нова школа, яка потім набула статусу середньої.
З 1993 року Р.І. Олійник працює соціальним працівником Лісничого від Бершадського територіального центру. З цього часу вона доглядає за одинокими й пристарілими жителями.
За сумлінну роботу нагороджувалась грамотами, цінними подарунками, грошовими преміями. Завжди з людьми, переймається їхніми проблемами. Сьогодні Раїса Іванівна доглядає В.П. Вдовиченко, А.Н. Дабіжу, сім’ю Олексія В’ячеславовича та Ніну Герасимівну Краснощокових, Ф.М. Чорну та Д.Ф. Лебедя, В.Є. Діхтярьова, І.О. Перкату. Односельчани щиро вдячні їй за працю, невтомність, сердечність, привітність, відданість селу.
Р.І. Олійник має прекрасну сім’ю, а ще любить українську пісню. Зустрічаючись на репетиціях в сільському будинку культури, знаходить відраду, спілкуючись з подругами, такими ж щирими трудівницями. Разом виконують ліричні, задушевні пісні, і тоді в цих простих українських жінок «виростають крила», вони ніби соловейки летять над неозорими просторами рідного Поділля, в якому прожили своє наповнене красою, болями й тривогами життя.
Лідія ЗАРІЧАНСЬКА, громадський кореспондент. с. Лісниче.
