На знімку (зліва направо): брати Микола Андрейцов, Василь, Віктор і Сергій Стебловські зі своєю мамою Марією Тимофіївною (в центрі).
Адже біля матері залишився тільки один із них – Микола, який до виходу на пенсію працював механізатором та так і «прикипів» до рідного села. Його брати – Василь, Віктор, Сергій – мешкають із сім’ями у Вінниці, Дніпропетровську та Бершаді. Однак не забуває кожний із них стежину до материного порога, як, мабуть, і те, скільки їй довелося пережити на віку, поки ставила кожного на ноги.
Хоч і не дав Бог матері донечок, бо кажуть, що нібито тільки вони спроможні батьків на схилі літ як слід доглянути, сини Марії Тимофіївни ні в чому не поступаються жіночій доброті і мудрості.
Нема-нема та й завітає як не один, то інший, та ще й із сім’єю, дітлахами. А як збираються всі разом – з невістками, онуками, правнуками в обійсті, де проживає щаслива у такі миті мама, то взагалі стає ніби невеличке весілля.
Тим більше, що всі виховані так, що родина, мама, хоч і неблизька дорога до її порогу, для кожного є чимсь воістину святим.
Навідуються завжди не тільки, щоб поділитися з нею радістю чи допомогти, а й цікавляться, чим живуть односельчани. При нагоді ніхто з них не проти, щоб ще й комусь підсобити, взяти участь у громадському житті села.
Один, наприклад, коли відзначали День незалежності, співав на концерті з внучкою, виступав із гуморесками.
Розповідають, що у Романівці неподалік від автобусної зупинки є криниця. Але останні роки вже тенденція є такою, що люди руйнують замість того, щоб підтримувати вже зроблене чи збудоване.
Тож здригнулося серце у братів, і вони її відремонтували, пофарбували.
Якось Віктор Васильович – один з синів Марії Тимофіївни, навідавшись до матері під час чергової відпустки, їхав у справах з Романівки до Михайлівки. Коли ж побачив, що на центральному шляху біля криниці немає відра, повернувся додому, належним чином окував його, щоб на довше вистачило, і почепив біля неї, щоб проїжджі могли попити холодної води. А щоб її ще й почистити, посприяв сільський голова.
Мабуть, не один із проїжджих чи перехожих зупинявся біля неї цьогорічного спекотного літа, щоб скуш тувати холод ної води.
На жаль, чомусь нікому не спало на думку, що для цього не так вже й багато було тре ба. І таких криниць у селах, на полях у районі чимало. Невже так і вичікуватимемо, коли аж хтось із приїжджих приведе їх у порядок?
Щоправда, не тільки брати, а й Михайлівський сільський голова взявся за цю справу і за його сприяння упорядкована така вже не одна криниця в громаді.
Тим часом біля однієї з хат по вулиці Івашка у Романівці, де мешкає згадувана вже мати, теж є криниця. Вийде, бувало, нап’ється прохолодної води і обов’язково вигляне на дорогу, чи не добирається до неї хтось із її великої тепер вже рідні. Ніколи не проти, щоб поспілкуватися з котримсь із її синів і односельчани, бо знають, що як би у житті не доводилося кожному з них, вони орієнтовані робити людям добро.
Павло КУШПЕЛА
