Перукар – професія творча

Про професійні здібності тутешніх майстринь зачісок засвідчує хоча б те, що чимало клієнтів стали постійними ще з моменту її відкриття.

Наважилася започаткувати нечуваний до тієї пори бізнес Г.П. Скапоущенко весною 1993 року. Справжнім авторитетом ще з шкільних років для неї був її сусід Яків Маламуд, який працював завідуючим перукарнею райпобуткомбінату. Він настільки користувався шаною і повагою серед клієнтів, що до нього тоді добиралися навіть із сіл.

Тож недаремно вісімнадцятилітньою освоювала професію перукаря саме у його перукарні. А справжнім наставником стала Роза Шапіро.

Спочатку здавалося, що опинилася серед зовсім чужих людей, згадує ті роки Галина Павлівна. Однак колектив виявився настільки доброзичливим, що навчив її не тільки перукарському ремеслу, а й взагалі – як потрібно жити, працювати.

Так і трудилася 13 років у побуткомбінаті, за що безмежно вдячна долі й досі.

Куди тільки не зверталися, щоб врятувати цю систему від розвалу, але так і не вдалося.

От і відважилася однією з перших відкрити приватну перукарню.

Хоча під неї згодилася прибудова біля її будинку, все ж довелося вкласти он які кошти в облаштування. Дозволи податкової інспекції, міської ради, інші митарства теж коштували чимало нервів і навіть сліз. А щоб завоювати клієнтів, працюючи особисто, демонструвала все своє уміння. І недаремно. Хто хоч раз скористався послугами цієї перукарні, приходив ще.

Доходило до того, що не знала вже ні дня, ні ночі. Хоча чіткого розпорядку роботи не було, не відправила жодного клієнта, бо розуміла: тільки таким чином вдасться завоювати авторитет.

А оскільки розцінки за послуги тоді були найнижчими, конкуренти не раз погрожували, що «задушать» її бізнес.

У таких випадках молила Бога про єдине – здоров’я, а на прожиття зуміє заробити. Але через десять років таки змушена була набрати помічників.

З їх підбором проблем не було, бо у свій час підготувала багатьох майстрів зачісок особисто. Л.А. Тартачну, наприклад, яка нині у неї працює, ще коли трудилася у побуткомбінаті, О.В. Десяк – теж. О.Г. Білодід, хоч і навчалася у Вінниці, справжнім майстром стала саме у перукарні на Першотравневій.

Н.В. Плетенчук навіть поміняла професію бухгалтера на перукаря, бо не мала де шукати роботу за спеціальністю.

Причому, гонитви за надприбутками у цій перукарні не було ніколи і немає. Особисто Галина Павлівна як спеціалізувалася на чоловічих зачісках, так і займається ними, хоч на жіночих могла б заробляти більше. Щоправда, дівчата, які у неї працюють, освоїли вже і жіночі.

Але щоб стати справжнім майстром, однієї тільки практики замало, вважає вона.

Перукар – професія творча.

Він має бути і художником, і психологом, щоб наперед уявляти, яким саме вийде клієнт з-під його рук.

Галина Павлівна часто пропонує зачіску на власний смак. Не сподобається – не прийдете до нас більше, додає при цьому. Але, здається, не було ще такого, щоб не приходили.
Коли прийшла пора виходити на пенсію, неабияк розхвилювалася: чи заробила її?

Хоч насправді у неї не було і дня, щоб без клієнтів. Але оскільки вела бізнес завжди чесно, сплачувала податки, їй і нарахували 32 роки трудового стажу.

Вона є матір’ю двох дітей, але особистого життя, зізналася, у неї не було. Збереться, бувало, кудись піти, а клієнт тут як тут. Змушена стригти, бо як піде, може більше не прийти. Не даремно керівники різних рангів дбали і тепер дбають про свої зачіски саме на Першотравневій.

Звичайно, нелегкий це бізнес. Чого тільки варті податки!

А ще ж у перукарні потрібно підтримувати відповідний порядок, мікроклімат, недешево обходяться й професійні інструменти і парфуми. Навіть, щоб пройти мед огляд, доводиться платити. Але якщо полюбити свою професію, то можна і в таких умовах працювати.

Залишається тільки привітати працівників цієї перукарні з її ювілеєм, а Г.П. Скапоущенко ще й із днем народження, який вона святкує сьогодні. Нехай усіх вас і надалі супроводжує удача і не меншає схвальних відгуків на вашу адресу.

Павло КУШПЕЛА