 | Помер Лисенко Володимир Григорович |  | 0 - 16 Червня 2010 р
 В.Г. Лисенко усе своє життя, де б не працював, нерозривно позиціонував себе винятково прогресивним журналістом. Нелегкий він вибрав собі шлях, бо доводилося боротися не тільки з чиновницькою байдужістю, а відстоювати погляди, які були не до вподоби каральним органам. Проте життєві труднощі не зламали його, навпаки, вистоявши, він став загартованішим і постійно допомагав усім, хто цього потребував. Не дарма в колі журналістів Володимира Григоровича називали не інакше як батьком. Двадцять останніх років В.Г. Лисенко трудився в обласній журналістській організації. Спочатку був відповідальним секретарем, а з 1996 року її беззмінним головою. Творча спадщина В. Г. Лисенка – десятки документальних книг, тисячі газетних публікацій. В останні дні життя він встиг передати частину своєї бібліотеки кафедрі журналістики ВДПУ, прагнучи створити в університеті бібліотеку-музей вінницької журналістики, і пішов з життя саме в той час, коли вже зверcтана книгадовідник про колег. Цією працею він жив останні роки. Перестало битися серце справді великої, милосердно-доброї людини, журналіста за покликанням, який був і залишатиметься взірцем порядності та скромності. Журналісти Вінниччини сумують з приводу смерті Лисенка Володимира Григоровича й висловлюють співчуття рідним та близьким. Правління Вінницької обласної організації Національної спілки журналістів України. ← → Дивіться також в розділі Спогади » 02.04.2018 | За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада... | » 02.04.2018 | Уривок зі спогадів «З ярмарку» | » 01.04.2018 | Кілька днів по центральній ґрунтовій дорозі, яка пролягала через село, стрімко просувались фашистські війська: автомобілі, танки, артилерія. Вояки йшли повз хату мого дідуся Миколи. Тож в один із звичайних днів сорок четвертого року, коли вже... | » 30.12.2017 | Люди старшого покоління добре пам’ятають значки, марки, листівки і плакати з символікою VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив з 28 липня до 11 серпня 1957 року в Москві. На нього приїхали тисячі юнаків і дівчат із 131 країни... | | » 11.12.2017 | 8 грудня 2015 р. в АТО загинув Юрій Тарасенко | » 27.10.2017 | Добрі справи і гарний слід | » 16.09.2017 | Поетичний заповіт Миколи Хараїма | » 04.02.2017 | Пам’яті друга | » 17.12.2016 | Оніщенко Віктор Васильович | » 10.12.2016 | Дороги майора Дігтяра | Всі статті розділу Спогади » Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Серебрія Головатюк Яків Федорович (1915) 1915 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 15.04.45. Похов. Польща. | З історії Бершаді Широкий розмах руху підпільників та партизанів у Бершадському районі змушений був визнати префект Балтського повіту. Він зазначав у листопаді 1943 року, що тут збільшилась кількість загонів, учасники яких захоплюють зброю у жандармів та військових; зникають з фашистських обозів разом з підводами місцеві провідники. Читати далі » Головні новини Бершадщини |  | | Користувачі OnLine: |