Весна над Бугом. Продовження.

  • Подобається0Не подобається
  • 25 Березня 2014, 10:37

У нарисі «На Южном Буге» (1961 р.) за спогадами бійців батальйону – учасників тих подій – згадується тільки, що їх через Буг уночі переправляв дід Шевчук. Про це пригадує і М.Г. Лобачев.

За погосподарськими книгами Красносілки 1944-1946 років та зі спогадів односельців відомо, що тим дідом був житель Красносілки Карпо Терентійович Шевчук, 1881 року народження, якому на той час було 63 роки, і який проживав над Бугом навпроти крайніх тоді хат Маньківки, де і здійснювалася переправа 15ти радянських бійців (зараз двір і будинок діда Шевчука розміщені за адресою: пров. Шаталова, 4).

А на лівому березі у Красносілці в цю ніч велася робота з підготовки до переправи.

Бійцям батальйону у спорудженні засобів переправи допомагали жителі села: надавали необхідний інструмент та матеріали (колоди, дошки), допомагали у спорудженні плавзасобів. Керував роботою начальник штабу старший лейтенант В.В. Фуников. Належна організація роботи дала змогу підрозділам батальйону швидко здійснити переправу. З нагородного листа старшого лейтенанта Фуникова В.В.: «За ініціативою тов. Фуникова, під його безпосереднім керівництвом і наглядом усю ніч місцеві жителі і бійці нашого підрозділу будували плоти, стягували на берег і конопатили дерев’яні човни. Сили були розставлені з урахуванням повного використання всіх можливостей і здібностей… Завдяки відмінній підготовці переправа всього батальйону тривала не більше години…».

У цю ніч завдання отримали і розвідники. З метою встановлення позицій противника командир відділення взводу розвідки молодший сержант Василь Демченко з кількома бійцями на колодах, замаскувавшись гілками, переправилися через річку на східну частину Маньківки. Просуваючись вглиб села, у темряві розвідники наштовхнулися на ворожий патруль. Під час цієї нічної сутички Демченко з товаришами взяли в полон двох гітлерівців. У штабі батальйону полонені розповіли, що в Маньківці сконцентровано значні сили ворога.

«Фріци стояли посеред штабу, куди ми їх привели і, чи то від холоду, чи то від страху, трусилися, – розповідав своїм товаришам після війни Василь Демченко. – Один із них мав Залізного Хреста. Перелякані вони і розповіли про кількість фашистів у Маньківці, їх розташування та озброєння, про те, що берег укріплений кулеметними і мінометними точками».

Отримавши цінну інформацію і зрозумівши, що група Лобачева не зможе протистояти чисельним силам противника, командування батальйону прийняло рішення на світанку окремими підрозділами розпочати форсування Бугу і разом із бійцями сержанта Лобачева, які повинні були діяти з глибини села, зламати опір ворога, звільнити село і утримувати плацдарм для забезпечення переправи основних сил батальйону.

У Маньківці фашисти, мабуть, передчували появу наших військ – почастішали спалахи ракет над річкою, освітлюючи її поверхню, чулася німецька мова. Час від часу в районі колишнього моста скрекотав ворожий кулемет. Бійці групи Лобачева обговорювали план дій. Почало світати. Згодом радянських бійців помітили фашисти, що прочісували берег, і відкрили по них вогонь. Наші воїни відкрили вогонь у відповідь, але густий дим, що стелився над землею від села у бік річки, не давав можливості прицільно стріляти. Німці навмисне підпалили крайні хати, щоб улаштувати димову завісу і непомітно атакувати наших бійців.

Тоді фашисти підпалили дві крайні хати, господарями яких були Іван Курнос та Федір Тихоненко (зараз – це місце неподалік будинків №26 та №28 по вул. Зеленій). Ще дві хати були підпалені гітлерівцями неподалік моста. Господарем однієї хати був Карпо Блащенко: в ній проживало дві сім’ї, в одній з яких було троє малих дітей. Господарем другої хати була Гафія Чабан.

Зараз на тому місці стоїть будинок №51 по вул. Набережній, в якому проживає Лідія Ужвак (дівоче – Блащенко) – одна з тих трьох дітей.

Та Лобачев з товаришами передбачили задум ворога і, обійшовши противника, вдарили з тилу. Зав’язався бій.

«Початок його дуже гарячим був, – читаємо у спогадах Миколи Лобачева, – доходило і до рукопашної. Дивлюсь, німець потягнувся до пояса, я і подумав, що за пістолетом тягнеться. І приклався йому автоматом по морді. А виявилося, його поранили і він за перев’язувальним пакетом потягся. Хлопці також добряче відвели душу. Особливо відзначився рядовий Рак: він у вирішальну мить розстріляв в упор трьох фашистів, кількох – завалив саперною лопаткою…».

У цьому бою радянські бійці знищили 9 і взяли в полон 11 фашистів. З боку групи Лобачева втрат не було, окрім одного пораненого в руку бійця.

Після бою жителі села хотіли влаштувати розправу над полоненими німцями за те, що ті підпалили хати. Вони кинулися до них, хапали їх за волосся, сварилися. Але наші бійці не дали вчинити самосуд, та й не до цього було – бойові дії ще не скінчилися.

Один боєць залишився з полоненими, а решта продовжувала переслідувати ворога.

Після цього бою група Лобачева взяла у полон ще двох німецьких солдатів, які на підводах з майном тікали з села.

Тим часом, поки Микола Лобачев із товаришами вели бій і просувалися вглиб села, переслідуючи гітлерівців, окремі підрозділи батальйону при підтримці вогнем двох танків почали форсування Бугу. Весняна річка піднялася і вийшла з берегів. Сильна течія і низька температура води значно ускладнювали форсування. На невеликих човнах, виготовлених плотах та підручних засобах (зв’язаних колодах, дошках, бочках) під шквальним мінометним і кулеметним вогнем противника, який окопався вздовж берега, бійці почали форсувати Буг. Їх переправу прикривали також кулеметники батальйону.

Ось тільки окремі епізоди того героїчного форсування.

«… Отримавши від командира наказ будь що форсувати річку Південний Буг і підтримати кулеметним вогнем наступ і форсування річки нашою піхотою, він заявив: «Умру, але кулемет буде на тому боці річки. Мене не буде, мій другий номер замінить мене». Знайшовши дві бочки, зв’язавши їх, він поклав на них дві дошки, поставив кулемет, дві коробки з боєприпасами на свій пліт, сам уплав з другим номером перегнав пліт на правий берег. Бочки на річці були пробиті, але кулемет доставлений. Установивши потім кулемет, тов.Степанов прикривав вогнем переправу наших підрозділів. Після він підтримував наступ нашої піхоти на село Маньківку Джулинського р-ну Вінницької обл. та знищив до 15 німецьких солдатів і одну кулеметну точку…».

(З нагородного листа кулеметника рядового М. Степанова) * * * «… У цих боях наші підрозділи зустріли сильний опір противника. Тов. Туфтов швидко встановив свій кулемет, відкрив по противнику вогонь і знищив кулеметну точку, з якої вівся вогонь по переправі. Цим самим дав можливість форсувати річку нашим підрозділам.

Потім швидко зв’язав пліт, переїхав на протилежний берег зі своїм кулеметом і разом з ротами продовжував наступ, підтримуючи кулеметним вогнем нашу піхоту…».

(З нагородного листа кулеметника рядового І.М. Туфтова) Вогонь по фашистах не припинявся і під час форсування, коли кулеметники перебували у воді. Бійці з кулеметів, встановлених на плотах, вели бій і нищили ворога.

«Пливли на слабкому саморобному плотику: дві дошки на двох бочках, – читаємо у матеріалах за спогадами кулеметника рядового Миколи Степанова, – Микола гріб однією рукою, міцно обхвативши другою станковий кулемет.

Олександр, другий номер, тримав боєприпаси. Вода кругом кипіла. Здавалось, з усього берега кулі тяглися в одну точку.

Розриви мінометних снарядів кидали плотик, але не розмикалися замерзлі пальці солдатів. Влучні черги Миколи Степанова з фарватера річки дістали фріців, що засіли на березі. Пробившись на сушу, кулеметники закріпилися за пагорбом. Розчищаючи плацдарм, вони кулеметним вогнем прикривали переправу. На підступах до Маньківки залишився зі смертельною раною в грудях другий номер – друг Сашко».

Форсування річки ще тривало, а бійці сержанта Лобачева, увірвавшись у село, продовжували переслідувати противника і вести короткочасні вуличні бої. Вони відчували, що десь повинен бути німецький штаб.

«Пересувались однією з вулиць Маньківки, – розповідає Микола Лобачев, – з одного з дворів нас рукою покликав чоловік. Коли я підійшов до воріт, він сказав: «Там далі цією вулицею буде будинок під бляхою – то німецький штаб». Невдовзі ми і справді здалеку побачили хату під бляхою з вікнами, що виходили на вулицю.

Непомітно підійшли з боку невеликого палісадника. З-за кущів по будинку відкрили вогонь з автоматів, полетіли гранати. Після того, як ніби все стихло, Віталій Шадурський підвівся у повний зріст, щоб кинутися у приміщення штабу.

Раптом з вікна пролунав постріл. Я у відповідь відкрив вогонь з автомата і у вікно побачив, як падає убитий німець.

Потім глянув у бік Віталія: товариш лежав мертвий на землі, а з голови текла кров».

Володимир ПРИБИЛА.

Далі буде.


Дивіться також в розділі  Спогади
» 02.04.2018 За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада...
» 02.04.2018 Уривок зі спогадів «З ярмарку»
» 01.04.2018 Кілька днів по центральній ґрунтовій дорозі, яка пролягала через село, стрімко просувались фашистські війська: автомобілі, танки, артилерія. Вояки йшли повз хату мого дідуся Миколи. Тож в один із звичайних днів сорок четвертого року, коли вже...
» 30.12.2017 Люди старшого покоління добре пам’ятають значки, марки, листівки і плакати з символікою VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив з 28 липня до 11 серпня 1957 року в Москві. На нього приїхали тисячі юнаків і дівчат із 131 країни...
» 11.12.2017 8 грудня 2015 р. в АТО загинув Юрій Тарасенко
» 27.10.2017 Добрі справи і гарний слід
» 16.09.2017 Поетичний заповіт Миколи Хараїма
» 04.02.2017 Пам’яті друга
» 17.12.2016 Оніщенко Віктор Васильович
» 10.12.2016 Дороги майора Дігтяра
Всі статті розділу Спогади »
Цікаві фото
7 фото   
<b>Запалення газу в Шумилові</b><br />2 лютого 2011 року у с Шумилів Бершадського району перебував голова Вінницької облдержадміністрації М.Джига.
4 фото   
<b>Науково-практична конференція «День поля»</b><br />21 червня 2011 року на базі Бершадського району в залі засідань управління агропромрозвитку відбулась...
12 фото   
<b>Естафета пам'яті "Слава визволителям України"</b><br />4 березня 2014 року Бершадщина святкувала 70 – річчя визволення району від німецько – фашистських загарбників....
3 фото   
<b>Жінки в МХП: жительки Вінниччини – про свою роботу в рідному краю</b><br />Найкраще про підприємство можна дізнатись через людей, які в ньому працюють. На початку весни та напередодні...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Баланівка
Маляр Мирон Мндратович (1908) 1908 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Сержант. Загинув 1943 р.

З історії Бершаді
Цукровики постійно борються за впровадження на виробництві високої культури виробництва. Поруч з виконанням виробничих планів багато уваги приділяється естетиці виробництва: цехи просторі, світлі, всюди вазони з квітами. На території заводу робітники посадили фруктовий сад, розбили квітники, заасфальтували доріжки. У затінку шумлять струмені невеликого фонтану, поруч - альтанки. В центрі скверу... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Весна над Бугом. Продовження. - Спогади - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення