Спогад про вчителя Віталія Тодоренка

  • Подобається0Не подобається
  • 10 Липня 2015, 09:00

Він не хотів би, щоб про нього писали. Ніколи не розповідав, про що думає, коли перебуває на самоті.

Не любив фотографуватися, тому на шкільних випускних альбомах усі класи мали одну і ту ж світлину з нього.

Ми ніколи не знали про нього забагато. І це попри те, що бачили його в школі щодня.

Єдине, у чому не сумнівалися, – він дуже любить свій предмет – історію. Точніше, він одержимий нею.

Його хата – напроти церкви. Якщо рухатися в бершадському напрямку,– по ліву руку. Років шість тому Віталій Іванович пофарбував свій паркан у синьо-жовтий колір. На той час це було досить оригінально, адже «модними» барви нашого прапора стали лише в часи Майдану і після нього.

Та це далеко не все, чим наш учитель був оригінальним та унікальним.

… Перший урок історії у п’ятому класі. До нас прийшов жвавий і, як здалося, дуже серйозний сивий чоловік середнього зросту. У руках, оббілених крейдою, він тримав журнал, якісь списані аркуші і ручку. Все це він виклав на стіл, звичними кроками пройшовся між рядами парт, кинув оком по класу, чи всі готові працювати. Почався урок. З подивом і сміхом ми півгодини перемальовували з дошки фігурку людини, яка осідлала якусь чотириногу тварину. А підпис під малюнком зазначав, що це князь Володимир на коні. Згодом ми часто перемальовували різні речі – і карту Київської Русі, обнесену окопами, і Золоті ворота і т.д.

Метод візуального запам’ятовування спрацював відмінно – основні дати, події, прізвища діячів історії знав увесь клас. Ми практично не користувалися підручниками.

Натомість мали аркуші формату А4 (стандартні листки), надруковані й намальовані Віталієм Івановичем. На них складний фактаж був чітко розкладений по логічних поличках.

Ми були нормальними дітьми, іноді й бешкетували, зривали уроки, запізнювалися. Та все ж історію любили всі. У шкільному журналі напроти одного прізвища могло стояти підряд кілька «одинадцяток», а за ними – «кіл» (одиниця – Ю.Т.). Для Віталія Івановича не існувало беззаперечних відмінників, яких треба завжди витягувати. Хоч ти і відмінник, але якщо не готовий – одержуй «кіл». Без обговорень. Цю оцінку можна було виправити до кінця уроку, якщо доведеш, що добре засвоїв матеріал.

А ще можна було відігратися в історичному футболі, «забивши гол» іншому учневі. Або ж прицільно влучити дротиком у дартсі, де цифра на мішені відповідала номерові запитання. Так ми навчалися, бавлячись на уроках історії.

Віталій Іванович сам вигадував і розробляв ігри з міксом інтелектом і спритності учня. Я особисто щиро вдячна своєму вчителеві за те, що порадив мені зайнятися журналістикою.

… Він залишив роботу в школі й пішов на вислугу просто серед навчального року. Але свого захоплення не покинув. І написав чималу за обсягом книгу «Історія Осіївки».

У ній не вказані рік виходу, тираж, видавництво. Це сучасний рукопис, тільки набраний на комп’ютері, надрукований на принтері (формат А4) і оформлений у досить товсту саморобну книгу, яка, по суті, нічим не відрізняється від звичайної. Ось лише наклад її дуже мізерний – на все село є лише кілька примірників.

Віталій Іванович визначив жанр своєї праці як документально-історично-фантастичну повість. Основне джерело інформації для книги, яку автор писав три з половиною роки, – архіви і люди. Книга не просто цікава і наповнена найрізноманітнішою інформацією. Вона смачна і самоіронією автора, і сарказмом, і гіперболами. А головне – описом історичних подій, що відбувалися в нашому селі протягом багатьох років.

Віталій Іванович планував навіть зняти фільм-реконструкцію історичних подій в Осіївці. Придбав відеокамеру і почав знімати. Одночасно почав писати фантастичний роман на матеріалі рідного села. Але…

Якби він міг прочитати ці рядки, він, певно, сказав би: «Юліє, нащо ви пишете таке?».

А й справді, навіщо писати те, що неможливо описати? Шкода, що він цього вже ніколи не скаже. Два роки тому теплого липневого дня Віталій Іванович Тодоренко помер від невиліковної хвороби. У своїй хаті напроти старої церкви.

Не хочеться писати про нього в минулому часі. Бо поки ми перечитуємо його книгу, згадуємо незабутні нестандартні уроки і користуємося методикою візуального запам’ятовування, Віталій Іванович житиме в нашій пам’яті. Адже життя творчої людини продовжується у її творах, справах, споминах земляків.

Юлія ТОДОРЕНКО, журналіст, с. Осіївка.


Дивіться також в розділі  Спогади
» 02.04.2018 За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада...
» 02.04.2018 Уривок зі спогадів «З ярмарку»
» 01.04.2018 Кілька днів по центральній ґрунтовій дорозі, яка пролягала через село, стрімко просувались фашистські війська: автомобілі, танки, артилерія. Вояки йшли повз хату мого дідуся Миколи. Тож в один із звичайних днів сорок четвертого року, коли вже...
» 30.12.2017 Люди старшого покоління добре пам’ятають значки, марки, листівки і плакати з символікою VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив з 28 липня до 11 серпня 1957 року в Москві. На нього приїхали тисячі юнаків і дівчат із 131 країни...
» 11.12.2017 8 грудня 2015 р. в АТО загинув Юрій Тарасенко
» 27.10.2017 Добрі справи і гарний слід
» 16.09.2017 Поетичний заповіт Миколи Хараїма
» 04.02.2017 Пам’яті друга
» 17.12.2016 Оніщенко Віктор Васильович
» 10.12.2016 Дороги майора Дігтяра
Всі статті розділу Спогади »
Цікаві фото
11 фото   
<b>Літо</b><br />
4 фото   
<b>З вінниці – по Європі</b><br />Пропозиція взяти участь у конкурсі на поїздку до Франції та Швейцарії під час презентації там в Страсбурзі та Берні...
3 фото   
<b>Журналісти працюють і в свято</b><br />У понеділок з нагоди професійного свята &ndash; Дня журналіста &ndash; в редакції районки зібралися працівники...
84 фото   
<b>День перемоги у Бершаді</b><br />За багаторічною традицією, вранці 9 травня колони ветеранів, представників трудових колективів підприємств,...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / М'якохід
Медвідь Никифор Васильович (1913) 1913 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 31.05.44. Похов. с. Таксобени, Молдова.

З історії Бершаді
Краще стали працювати медичні установи. Відбудовано фельдшерські пункти на всіх підприємствах, тубдиспансер, поліклініку, райлікарню на 100 ліжок. Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Спогад про вчителя Віталія Тодоренка - Спогади - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення