Наприклад, хто бачить майбутнє, той ним і займається. У багатьох селах давно вже зрозуміли: для того, щоб воно було надійнішим і сприятливішим, треба постійно дбати про оновлення машиннотракторного парку. Добре, знову ж таки за його словами, організовано це у Бершадській філії ПрАТ «Зернопродукт МХП», у птахокомбінаті «Бершадський», Усті, Флорино. До двох десятків одиниць нової імпортної техніки придбали у ТОВ «Чарівна нива», до півтора десятка одиниць – у ТОВ «Осіївське». Добре поповнюється нею машиннотракторний парк у Чернятці.
Чимало хто з керівників господарств давно дійшов висновку, що набагато вигідніше придбати нові трактори, комбайни, ніж вкладати кошти у ремонт наявного їх парку.
Саме по такому шляху – збуваючи старе і купуючи все нове – йдуть у ФГ «Новосулківське», ПП «Промтехагросервіс», ТОВ «Нива». Подібним чином почав діяти і В.Я. Гондарук, придбавши нові трактори білоруського виробництва. Саме тому керівників цих господарств не залякають жодні переміни.
А як здійснюється постановка техніки на зберігання?
Хіба для когось тепер буде новиною, що як залишити її на зиму без нагляду, весною не буде з чим вийти в поле. За словами В.Г. Чорнобая, у деяких селах дійшло до того, що навіть із замкненої у складах і піднавісах якимось чином зникають окремі її комплектуючі.
Однак замість того, щоб техніку, як це належить робити по завершенню кожного сезону виробництва, розібрати, продефектувати, визначитися з потребою у запасних частинах для її ремонту, їх вартістю, у деяких господарствах, щоб не платити за це заробітну плату, а з нею і різних відрахувань, всіх – від слюсаря до головного інженера – відправляють мало не на всю зиму у центр зайнятості. Чи не надто дорого може обійтися така економія? Адже специфіка сільськогосподарського виробництва така, що, не підготувавши техніку до весни, можна втратити набагато більше, ніж зекономити на цьому. А для господарств, які не запаслися новою технікою, з дня на день взагалі можуть розпочатися нові проблеми.
Справа в тому, що з метою економії коштів п'ять інспекцій, в тому числі і Державного технічного нагляду, об'єднуватиме одне управління – технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області. У зв'язку з цим перевірки, в тому числі і технічного стану техніки, стануть більш серйозними, здійснювати їх будуть приватні структури та ще й потрібно буде вносити чималу плату за надані ними послуги. До таких перемін вже треба було готуватися, поновлюючи тракторний парк.
За невиконання тих чи інших вимог передбачені чималі штрафні санкції. Ніхто надалі не збирається миритися з недоліками, яких у сільськогосподарському виробництві поки що не бракує.
Ще однією досить серйозною проблемою в районі, за словами В.Г. Чорнобая, є те, що останніх три роки, крім професійно-технічної школи, ніхто не готує трактористівмашиністів. Філіал Літинського учкомбінату, який діяв на базі райагромашу, практично перестав існувати. Враховуючи, що вже на сьогодні на тракторах можуть працювати люди без посвідчень, вихід один – відновити його роботу. Цю проблему, вважає Василь Гнатович, можна вирішити на раді сільгоспвиробників чи на рівні управління агропромислового розвитку райдержадміністрації. Адже про яке високопродуктивне використання сучасної техніки, технологій можна вести мову, якщо кадри не навчені цьому? А хто буде відповідати, якщо станеться нещасний випадок?
У той же час втрачаємо ще й ось на чому. За словами В.Г. Чорнобая, щороку на центр зайнятості виділяються кошти на перекваліфікацію кадрів. А ми, не маючи для цього опорного пункту, не використовуємо їх. Хоч і розуміємо, що про робітничі професії – слюсаря, газоелектрозварювальника, токаря – давно пора турбуватися по-іншому.
Особисто В.Г. Чорнобай, як, мабуть, і усі ми, не вірить в отой кінець світу, але багатьох, на його думку, чекають чималі проблеми, якщо вже відтепер не братись за їх вирішення.
Павло КУШПЕЛА
