Дехто може спростувати, що це листя так виросло, але ж зараз зима, все листя облетіло, а квіти залишились!!! Може бути багато версій та заперечень, але всі вони пусті, якщо зважити на те, що та верба виросла з освяченої на Вербну неділю гілочки.
Родину Сіренків добре знають та поважають у селі. Це духовно багата сім’я, в якій мир, злагода і спокій, де один за всіх і всі за одного. Господиня двору розповідає: «Якось прочитала в настановах старців-монахів, що наступлять часи, коли не стане на Землі води, і тоді в кого буде верба з освяченої лози, рятуватимуться тим, що з-під коріння збиратимуть вологу землю і цим живитимуться».
З того часу Тетяна Володимирівна щороку садить гілочки освяченої верби в долині свого городу. Вряд росте чотири деревця, і ось найстарша верба (їй 8 років) минулого року по промислу Божому розквітла трояндами.
– Коли квіти з’явилися і як вони формувалися, ми не вгледіли, – розповідає Тетяна Володимирівна. – Перед Вербною неділею ламала в долині лозу, щоб у храмі освятити, тоді нічого дивного не побачила. Запримітив чудернацькі квіти господар Анатолій Володимирович аж влітку. Вони не дуже впадають у вічі, оскільки майже однакового кольору з листям дерева.
Троянда сформувалася на верхівці гілки, навкруг неї вербові листочки, ніби хтось зв’язав маленький букетик.
Пелюстки світло-зеленого кольору, осередки і краї підфарбовані білим, на дотик товстіші, ніж звичайне листя.
Перше враження про побачене – добре розквітла троянда, тільки… зелена. На іншій гілці ще одна квітка трохи меншого розміру.
– Господь посилає чудеса неспроста, а для укріплення людей у вірі, прославлення імені Божого, підтверджуючи, що вони не одні у цьому світі, – пояснює ієрей Артемій, настоятель храму Іоанна Богослова с. Красносілки – тим самим закликає до благочестивого життя, до стремління найвеличнішої нагороди – спасіння. І приймаючи чудеса як сокровенне, ми повинні примножити все те найкраще, що заповідав Господь у нашому житті, щоб чудо Боже було не просто для краси нашого життя, а сяючим маяком на шляху до спасіння.
Під час розмови по кімнаті бігала онука Тетяни дворічна Софійка, почувши розмову про Бога, підійшла до нас і перехрестилася. Тож будьмо, як діти. Не соромтеся перехреститися, коли почуєте ім’я Боже або проходитимете біля храму Господнього.
Наталія ТЕСЛЮК, с. Красносілка.
