Яким же письменницьким талантом потрібно володіти, щоб, відпрацювавши більше сорока років будівельником, спочатку простим робітником, а потім виконробом, ось уже протягом чверті століття після виходу на пенсію, писати і видавати такі глибинні твори про життя наших пращурів?! Адже нині живущим відомо, що наші діди і батьки небагато розповідали про себе – були постійно зайняті важкою щоденною працею або просто не хотіли згадувати прикрощі і страждання, яких доводилося їм зазнавати. І сьогодні лише небагатьом відома родинна інформація попередніх поколінь.
Саме тому, мабуть, з таким захопленням читається повість, де на прикладі долі головних героїв автор показав усі тріумфи і трагедії, що їх спіткали у двадцятому столітті. У післямові твору устами персонажів автор не оминув сказати і про своє реалістичне бачення та ставлення до подій нинішнього періоду.
Однозначно рекомендував би, особливо молоді, якщо не придбати, то принаймні прочитати цю нині актуальну книгу Анатолія Мельника.
Упевнений, що кожний від того буде дуже задоволений, як і автор цих рядків. Ця книга вчить, як треба жити, переборювати найважчі випробування, не втрачаючи найкращих людських рис.
Надто приємним є ще і той факт, що згадана книга видана за кошти дітей та внуків Анатолія Івановича.
Тільки неординарна людина здатна ще при житті полишити по собі такий славний рукотворний слід на землі у вигляді численних споруд та ще й цілу бібліотечку літературно-художніх творів.
Тож побажаймо шановному Анатолію Івановичу ще на довго літ творчої наснаги та доброго здоров’я.
Юрій ЦІНЧИК, член НСЖУ, м. Бершадь.
