Процес старіння людини – це не лише фізіологічний, але й психологічний та соціальний процеси. Тому психологія похилих людей має свої характерні особливості.
Похилий вік характеризується зниженням життєвої активності. Як правило, людина сама себе ідентифікує похилою. Не існує чітких меж настання похилого віку. Вони визначаються самою людиною. Плідна та радісна старість пов’язана із прийняттям свого життєвого шляху.
Процес старіння відбувається по двох взаємозалежних напрямках: психологічному та фізіологічному. Змінюються психіка людини, її характер та поведінка. Вона стає більш дратівливою, неуважною, втомленою, часто змінюється настрій. Також погіршується пам’ять, тривожить безсоння.
З віком людина стає більш закритою, навіть від рідних.
Фізіологічні зміни більш помітні для оточуючих, ніж психологічні. При цьому змінюється структура шкіри, волосся, нігтів. Знижується еластичність шкіри, утворюються зморшки. Волосся стає тьмяним, ламким, сивіє. У чоловіків виникає облисіння.
У похилих людей змінюється фігура, вони починають набирати вагу, або навпаки – худнуть.
Але люди по-різному оцінюють процес свого старіння.
Деякі вважають себе похилими уже в 40 років, а деякі і в 50 років залишаються молодими і не звертають уваги на зморшки.
Місце похилої людини в суспільстві змінюється. У зв’язку з цим виникає безліч труднощів. Приблизно в цей період люди, як правило, виходять на пенсію. Як результат, цей період часто супроводжується проблемами психологічного характеру, погіршується здоров’я, а також матеріальне забезпечення. У таких випадках підтримка сім’ї необхідна. Саме рідні та близькі повинні показати людині похилого віку, що вона все ще приносить велику користь: виховуючи внуків чи виконуючи ту чи іншу роботу по дому. Постійна і розумова активність, адекватні фізичні та розумові тренування забезпечують людину похилого віку необхідними навичками побороти хвороби, які супроводжують в цьому віці.
Якщо людина внутрішньо готова сприйняти свій вік і результативно прожила попередні роки, має дружню родину, зберегла інтерес до спілкування, посильних для її віку занять і не позбавлена змоги щодо їх задоволення, то і в старості вона відкриватиме нове у світі і в собі, радітиме життю, успіхам рідних і близьких, збагачуватиме свою потрібність і цінність для них, від чого, попри всі неминучі вікові проблеми, почуватиметься щасливою.
Юлія СІНОЛУП, сімейний лікар Бершадської амбулаторії ЗПСМ.
