І дійсно. Документальні фільми розповідають про страшні події: війни політиків, війни релігійні, війни… війни…війни… Стало звичним вбивати, грабувати, знищувати.
Я не претендую на кінцеву істину, вважаю, що опоненти можуть висловлювати свою думку. Але хочу відзначити: порядна, вихована людина зробить це чесно, в культурній формі, а не анонімними, безграмотними листами.
Слід пам’ятати, що зло, ненависть – це бумеранг.
Особисто я не поділяю людей на партії, національне походження, раси та релігійні віри. Вважаю, що є дві категорії жителів на Землі. Перша – це чесні працелюби, виховані, мислячі, справедливі, добрі від природи, які не хизуються ні своїм національним походженням, ні вірою, не спекулюють словом «патріот». Друга категорія – це грубіяни, злочинці, вбивці, злодії. Через них відбуваються всі катаклізми на Землі, продажність, зрада.
Я спілкуюсь з людьми різних національностей, партій та вір. Роблю свої висновки і здогадуюсь, хто у важкий час буде рятувати добро, а хто протиставлятиме йому насилля і безчестя. Згадайте, що творили німецькі окупанти та їх посібники. Вбивали, спалювали людей, спекулюючи словом «патріот» та вірою в Бога: «Бог з нами!» Під час спілкування з віруючими різних конфесій, громад, християнами ще раз переконалася: жодна віра не пропагує зло, ненависть, національні чвари, заздрість. А християнські заповіді навіть складали комуністичні ідеї. І якби всі члени колишньої комуністичної партії були справжніми комуністами, то не було б злочинів в минулому, а згодом і розвалу цієї партії.
Сьогодні дуже критикують тоталітарний режим ті, хто його робив таким. Тепер горнуть під себе демократію. Маємо вже більше 140 партій, можемо з цим увійти до книги рекордів Гіннеса.
Якось по вінницькому телебаченню відповідальний працівник ОДА розповідав про наші релігійні громади. Їх багато, і всі вони проповідують мир і злагоду між людьми. А ще запам’ятався документальний фільм про один з монастирів та про 10 новозбудованих церков і дитячий будинок, в якому жіночки-монахині і 10 священиків приютили 140 дітей-сиріт, напівсиріт. Серед них багато дітокінвалідів. Один хлопчик сліпоглухонімий, не може навіть рухатися. Священик, який організував цей притулок і побудову церкви, записав його своїм сином, а також дав своє прізвище 29 дітям, у яких відсутні біографічні дані. Має він також і своїх троє дітей. Всі в цій обителі, крім хворих, працюють біля землі, мають господарство. Першим розпочинає робочий день священик.
Допомагає їм матеріально спонсор. Без сліз не можна дивитись цей фільм про Надію, Віру і Любов. Для мене ці священики, монахині, спонсор – не просто люди. Я вважаю їх праведниками світу, а дітей, які там виховуються – янголятами.
Спілкувалася також з віруючими громади Церкви Живого Бога. Вивчення Біблії, церковна музика, гарні художні виступи, допомога дітям з багатодітних сімей, сиротам, напівсиротам, хворим – ось таким є зміст зібрань цієї церкви.
Члени громади Свідків Єгови спілкуються між собою як брат і сестра, чемні, ввічливі, виховані, вивчають Біблію, співають релігійні пісні про мир і щастя на землі, не сіють міжнаціональних та расових чвар. На сторінках їхніх журналів фотографії – люди білої, жовтої й чорної рас. З історії знаю, що цю віру в свій час жорстоко переслідували, було багато жертв. Хто це робив? Влада.
Бесідувала з членами майже всіх релігійних конфесій в районі. Вони теж проповідують дружбу й злагоду між всіма віруючими.
В свій час переслідувались старообрядці – тепер це наша «Пилипонівка». Я вчила дітей, онуків цих віруючих майже 32 роки й згадую все це як період свого найкращого спілкування з людьми.
Відвідала й костел. І ця віра проповідує добро, мир, щастя на землі.
В синагогу приходять люди різних національностей, заказують молитви в пам’ять про рідних, бажають щастя живим, моляться за мир на всій планеті.
Кожен має право вибирати свою дорогу до Бога. Головне – не спекулювати вірою, а своєю поведінкою відповідати змісту проповідей. Опоненти можуть сказати про своє несприймання цього, але в культурній формі. Адже в дискусії народжується істина.
Справа ще й в тім, що є такі лжевіруючі, які проповідують одне, а їхня поведінка не відповідає правилам ні віри, ні нормальним людським відносинам. Я тікаю від таких, бо вони можуть легко образити, вчинити зло.
Кажуть, що розпадаються й сім’ї, якщо між подружжям є незгода у вірі чи через різні погляди на її зміст. Я знаю сім’ї інтернаціональні, різновірні. Живуть в них люди нормально. Значить – шукати причину в різновір’ї чи в невір’ї – це привід. Сьогодні майже половина шлюбів розпадається. Чому? Не ціниться життя.
Я не належу ні до фанатично віруючих, ні до войовничих атеїстів. Моя віра – це совість, а биття поклонів після вчинених злочинів – це обман. Вірю в закони природи: що посієш – те й пожнеш.
Тому раджу всім, віруючим і атеїстам, відвідувати «двір спокою» – кладовище, де лежать дорогі нам люди. Там у всіх однакові «квартири». А пам’ятники теж плачуть, нагадують нам про майбутнє переселення на цю тиху місцину. Життя – це мить щастя.
Цінуйте Віру, Надію й Любов.
Юлія ПЕНЗЮР, громадський кореспондент.
м.
Бершадь.
