Те, що розкладається, зносимо у місця, де заготовляємо органіку для городів, а що не розкладається – закопуємо в землю. Щоправда, знаходяться такі, що везуть все у лісосмуги, і це нікому не робить честі.
А що робити з кукурудзинням? От і палять, хоч знають, що не можна цього робити. Але що має вдіяти з ним немічний пенсіонер? Віддає на корм, а ніхто не бере. Бо корів у селі стільки, що всього вже не поїдають. То колись за нього ще й гроші платили.
А чому нема корів? Бо молоко дешеве.
І вина в тому, швидше всього, багатіїв, яких допустили до заводів і які встановлюють, мабуть, оті ціни.
Отже, не регулюються державою ціни, менше стало вироблятися молочної продукції. Проте більше стало безробітних.
Поменшало й органіки, проте більше забруднюємо повітря. Ніби і про дрібниці йдеться, а яких збитків завдаємо самі собі.
Дехто скаже: самі обрали таких керманичів. Але будьмо відвертими, хто їх обирав? Що нам підставляють, за те і віддаємо голоси.
Колись у роки голодоморів худоба рятувала людей від голодної смерті, а тепер її ніби вже й не треба, бо не дає прибутків.
Василь ДЕРКАЧ.
с.
Кидрасівка.
