Дівчата теж прагнули бути при ділі. Хтось на ферму бігав, а хтось до мами в ланку.
Ще з шкільних років. Так і призвичаювалися працювати, а не чекати манни небесної, і були цим задоволені.
А тепер? Випив склянку вина, взяв цигарку, куплену за гроші батьків, у зуби – і дивіться, мовляв, я вже дорослий.
Дівчата теж, надивившись всякого непотребу по телевізору, намагаються вести себе „по-європейськи».
А як серйозніше, то куди їм тепер у селах дітися? Адже у нашому селі вже ні ферми, ні ланок, ні тракторної бригади.
Спробуй приручити когось з молодих до роботи. Та тепер ніхто, здається, і не прагне те робити. Бо отієї роботи просто-напросто тепер і без того на всіх не вистачає.
Я, звичайно, не за те, щоб знову повертатися до того, що було колись. Але виховувати молодь в праці, щоб зростала вона повноцінною, все-таки треба.
Василь ДЕРКАЧ.
с.
Кидрасівка.
