Ачого були варті сталінська пора – податки на землю, худобу, облігація. І це в пору, коли на трудодень виплачували грами зерна і копійки. А фінагенти не давали спокою.
За несплачений податок забирали худобу, майно із скринь.Навіть палити не було чим, тож обігрівалися, спалюючи очерет. За світло в хаті була лампадка або воскова свічка, але тільки у свята.
У 1933 році з району приїхала бригада по викачці хліба. Разом з ними були і сільські активісти. Забирали не тільки зерно, а й квасолю, картоплю. Кожний метр землі проколювали металевим прутом, щоб ніхто нічого не заховав. Хто чинив супротив – били. План вимагали будьякою ціною. Коли ж нічого не знаходили, від злості розвалювали печі, руйнували димарі, били вікна, забирали жорна, ступи, щоб селянин, бува, не міг нічого змолоти.
На Слободі спалили млин-вітряк. Люди харчувалися гнилою картоплею, яку знаходилив полі, із сушеного листя липи пекли коржі. Після такої «дієти» дуже хворіли, вмирали діти, гинули навіть коти та собаки.
Траплялися випадки і людоїдства, після чого батьки перестали пускати дітей в школу.
Ті страшні роки пам'ятає і 89-річний П. П. Кушнір. Проживаючи біля кладовища, він не пам'ятає такого дня, щоб не хоронили п'ятеро-восьмеро.
Боляче робиться, коли про це все слухаєш. Які страшні муки, знущання довелося пережити селянам.
А ось що ще згадує Г.С. Палисюк: – Червневим вечором батько прийшов з роботи і сказав, що завербувався на роботу в Грузію, і що разом з ним на будівництво їдуть Арсень Бендерук, Василь Гладкий. Саме голод 1932-1933 років заставив його їхати на оті заробітки і залишити в порожній хатині, де ні скибки хліба, дружину і троє дітей. А сільські активісти за податки ще й забрали останню ряднину з ліжечка і витрусиливсе до зернини.
Працюючи на будівництві у місті Гагри, зібралися якось п'ятківчани за столом, щоб згадати рідне село, людей. Та виявився серед гостей і зрадник. От і приїхав до гуртожитку посеред ночі «чорний ворон», яким забрали батька.
Пізніше до сільської ради надійшов лист, щоб дали на нього характеристику. І її дійсно дали, але написали у ній, що він син куркуля, вийшов з колгоспу. Відтоді від батька не було ніяких чуток.
Мойсей ПОХИЛА.
с. П’ятківка.
