І навпаки, мої німецькі друзі вже не один раз бували в Україні, вони відвідують школи, дитсадки, лікарні, привозять благодійну допомогу.
Недавно мені в справах довелося побувати у депутата бундестагу по округу, в якому живу, Габріели Льозекруг-Мюллер. Депутати найвищого представницького органу Німеччини рівно половину свого часу працюють безпосередньо в парламенті, а іншу – на окрузі, з виборцями. Після того, як поговорили про справи, фрау Габріела запропонувала мені взяти участь у політичній поїздці до столиці країни – Берліна.
Виявляється, такі поїздки кожен депутат може організовувати для своїх виборців (і не тільки) два рази на рік, причому для тих, хто бере в них участь, вони безплатні. Організовує їх пресово-інформаційний центр німецького уряду.
…П’ятдесят сім учасників подорожі прибули до столиці комфортабельним автобусом. Нас поселили у тризірковому готелі. Запропонували цікаву програму перебування в Берліні. Поїздка називається політичною насамперед через те, що нас знайомили з роботою державних та урядових установ, звісно ж, запропонували також цікаві екскурсії містом.
Звичайно ж, найбільше вразило відвідання приміщення, в якому проводяться пленарні засідання бундестагу (колишній рейхстаг). Із оглядового майданчика відкривається унікальна панорама Берліна. Та головне не в цьому. Цей будинок, як і парламент, німці називають серцем демократії.
Відвідати його може кожен бажаючий, навіть під час пленарних засідань (до речі, закритих засідань не буває), потрібно лише дотриматися елементарних формальностей. Приміщення облаштовано так, що відвідувачі не заважають депутатам.
Дах-тераса і купол доступні для всіх, для інвалідів є спеціальний прохід. Інформацію про діяльність бундестагу можна вільно одержати у відділі по роботі із громадськістю, а також телефоном чи через Інтернет. Цікаво, що після другої світової війни приміщення рейхстагу реставрували. Але частину стіни із написами, зробленими радянськими воїнами, зберегли. Ці написи можна прочитати й зараз.
Щорічно можливістю побувати у бундестазі користуються майже три мільйони осіб. Парламент обирає канцлера, приймає закони, контролює уряд. Кандидатом у депутати може бути кожен громадянин країни, якому виповнилося 18 років. Держава витрачає на роботу парламенту щорічно від 540 до 560 мільйонів євро.
Ми побували також у різних міністерствах, почули цікаві розповіді про діяльність тих, хто визначає внутрішню і зовнішню політику країни, одержали відповіді на всі запитання.
Я щиро вдячна депутатові бундестагу Габріелі Льозекруг-Мюллер та її секретарю-помічнику Олександрі Брунс, які сприяли мені у цій поїздці.
Коли ж зараз, приїхавши в Україну, розповідаю про побачене і почуте, земляки дивуються: як це так – пересічні громадяни і навіть не громадяни Німеччини вільно можуть зайти в приміщення парламенту, бути присутніми на будь-якому засіданні, а депутати не вчиняють бійок, і ніхто ними не диригує, коли голосують, бо кожен голосує лише за себе.
Мабуть, шлях до справжньої демократії в Україні ще довгий. Думаю, що на цьому шляху треба не соромитися вчитися і переймати досвід інших країн.
Людмила ТОДРИНА, член НСЖУ. Німеччина – с. Устя
