На знімку: ставчанський сільський голова М.А. Запорощук розмовляє із Н. Г. Лубченко про стан заготівлі молока.
– Серед тих, хто у селі продає його найбільше бершадським переробникам,– розповідала Ніна Григорівна, – Тамара Стражевська, Надія Телюк, Ганна Петрашевська, Валентина Шимко, Олена Оспа, у яких по дві корови.
Спеціалізуватися ж на виробництві саме цього виду продукції почали у цьому селі з тих пір, як не стало ферми, а багато хто просто залишився без роботи. Коли готувався цей матеріал, за літр молока бершадські переробники платили по 2,12 гривні. Але всі розраховували ще й на обіцяну у свій час за нього дотацію, бо його виробництво не настільки вже проста і дешева справа.
Дійшли у це село чутки і про те, що дотації нібито можуть виплачуватися ще й на кожну корову, поголів'я яких у державі зменшується. Але жителів цього села знову ж таки не влаштовували умови, які нібито будуть при цьому пред'являтися. Адже корів з продуктивністю п'ять тисяч літрів молока за рік у приватному секторі хіба що одиниці. А як її можна досягнути, коли літр молока коштує 2,12 гривні, а кілограм макухи – 2,5 грн. А те, що власникам худоби доводиться ще й добре нароблятися, обробляючи чималі земельні наділи, щоб її прогодувати, ніхто вже не брав до уваги. У Ставках тюк соломи коштує 8 гривень, а от молоко чомусь дешеве. От і не дивно, що відколи почали зростати ціни на свинину, в цьому селі одразу ж намітилася тенденція на спад поголів'я корів, бо утримувати їх нібито невигідно.
Та ситуація постійно змінюється, хоч молоко на ринку завжди користується попитом.
Ось так і живе село – від однієї крайності, до іншої. До яких пір так буде?
Руслан БАЙДАЛЮК
