Така реформа людьми, особ ли во похилого віку, одинокими пристарілими нашого і навколишніх сіл сприймається важко. Адже навіть при високій професійності місцевих медиків людину як в лікарню, так із лікарні, потрібно доставити транспортом, як правило, найманим.
Крім того, є такі процедури, після яких хворому неможна рухатись певний час. Як бути в такому випадку? Адже залишати в лікарні неможна, тому що це денний стаціонар.
Зрозуміло, що є ще багато неув’язок, а на мою власну думку – тут є ще й частка некомпетенції тих, з ініціативи яких там, у верхах, її проводять на місцях.
Гірше того – не враховано психологічний стан людей (маю на увазі те, що люди зневірились у владі, як у нинішній, так і в попередній).
Провели реформування в сільському господарстві – і, як результат, розвалили тваринницькі та інші господарські споруди, в центрі села, як пам’ятник, недобудована школа. Сільський голова виступає від імені територіальної громади головним прохачем до нових земле - власників, щоб вирішити ту чи іншу проблему, люди залишились без роботи.
Теж саме мало місце і в промисловості та в інших галузях народного господарства. В людей на руках залишилися ваучери, сертифікати, але здебільшого по них ніхто не одержав жодної копійки.
Тому, на мою думку, чим більше ми «наближаємо» медицину до людей, тим більше вона від нас віддаляється.
Крім того, потрібно при проведенні будь-якої реформи, а тим більше медичної, враховувати не кількість населення, а його вік.
Не менш важливим фактором для покращення медичного обслуговування населення слід нарешті офіційно визнати те, що реальний соціалізм з комунізмом на горизонті відійшли в історію, а разом з ними і всі ті надбання, що ми мали – безкоштовне лікування, безкоштовні ліки, оздоровлення населення в санаторіях і цілий ряд інших пільг. Настав час узаконити те, що в нас платна медицина, що це насправді так і є, адже кожна медична процедура, починаючи з аналізу крові і до найскладніших операцій, має свою ціну. В такому випадку медик одержить за свою працю гідну зарплату, а хворий – належну, якісну допомогу.
Я цілком розумію працівників лікарні, як середніх спеціалістів, так і лікарів, адже в медичні заклади прийшло нове покоління, яке вчилося здебільшого за власні кошти. Зрозуміла і їхня позиція, тим більше, що в наш час, коли значна частина людей буває за кордоном, спілкується по Інтернету, знає, скільки коштують медичні послуги і яка зарплата медиків за кордоном.
Дуже болючим питання для населення залишаються ціни на ліки, а для медперсоналу – їх якість, адже, за офіційними статистичними даними, тільки за минулий рік на 335 млн. грн. виявлено і не допущено до споживання неякісних ліків, а скільки допущено – знає, мабуть, один Бог.
Не менш важливим є і те, що потрібно заборонити рекламу на будь-який вид ліків – це унеможливить проводити самолікування.
Реформу, безумовно, потрібно проводити в комплексі. І особливо, що стосується фізичного виховання дітей в дошкільних та шкільних закладах, ведення здорового способу життя, пропаганди фізкультури і спорту, харчування нашими місцевими продуктами.
Звичайно, багато залежить і від добросовісного ставлення медпрацівників до своїх службових обов’язків.
Мої односельці просять, наскільки це можливо, щоб режим Михайлівської дільничної лікарні був таким, як і раніше. А якщо буде потрібна фінансова допомога, допомога продуктами харчування, в ремонті, то її буде надано, тим більше, що в лікарні проведені всі необхідні ремонти, діє економне опалення, є всі необхідні приміщення для її діяльності, а головне – кваліфіковані, досвідчені медичні працівники на чолі з головним лікарем Іваном Григоровичем Пікулою.
Микола РУДИК. с. Михайлівка.
