У мого батька є брат Поворозний Іван Дмитрович, 1922 року народження. У 1942 році він пропав безвісти на війні. Власне, так все життя стверджували наші батьки, вони майже ніколи не розповідали нам про нього. Мама тільки казала: «Він не повернувся з фронту...» Після смерті батька Лукаша у 1999 році люди в селі почали мені нашіптувати, що в тата є брат. Через 15 років після війни він приходив додому в Баланівку інкогніто. Люди говорять, коли дядько Іван прийшов після війни додому, вони з моїм батьком дуже посварились. Іван хотів залишитись жити у Баланівці, але мій тато не дозволив. Він сказав: «Чому ти не повернувся зразу після війни? Чому не втік з полону, як я? А зараз нас усіх перестріляють, а маму повісять!» І дядько Іван пішов... Пішов від рідної хати, від рідної мами... Його мати, моя бабуся, померла через 2 роки після того від сліз, печалі. Я тепер розумію і батька, він боявся за нас, дітей, тому й пішов на такий гріх...
Я думаю, можливо, це через батьків гріх ми несемо розплату усі? Я вважаю, що нам за всяку ціну треба знайти дядька Івана. Наша вся родина стане перед ним на коліна і попросить пробачення. А якщо він, не дай Боже, помер, ми станемо на коліна перед його дітьми, внуками. Адже кажуть: що простили на землі, те проститься й на небі.
Я писала у всі можливі інстанції — Москву, Київ, Подольськ, Німеччину. Ходила я і до різних ворожок. Усі казали, що дядько Іван живий. Живе добре, має доньку і сина. Але про нас, рідних у Баланівці, нічого не знає.
Пізніше дізналась, що в селі проживає чоловік, який разом з дядьком Іваном був у полоні. Це Микита Кокович. У 1945-му Микита Полікарпович був у Берліні. Його звільнили бійці Червоної Армії. А дядька Івана, мабуть, американці. Через те Іван не повернувся зразу з війни, побоявся. Ще я дізналась, що у дивізії, в якій воював дядько Іван Поворозний, командиром був Журавель Костянтин Леонідович, 1921 року народження. Народився у селі Вовчку Бершадського району Вінницької області. У Вовчку я зустрічалась з його рідним братом Василем. Він розповів, що його брат Костянтин живий і проживає в Австралії. Дивізія ця потрапила у полон під Кіровоградом. Журавель знає 5 мов, працював головним інженером на електростанції. Має двох синів, які про Україну майже нічого не знають. У 1991 році приїжджав з Австралії на Україну поклонитись могилі батьків. Я йому писала, але відповіді не отримала.
Я довідалась, що дядько Іван може проживати в Австралії, а може в Аргентині. Ми ніяк не можемо вийти на його слід. Звертаюсь до всіх небайдужих — допоможіть знайти дядька Івана.
З повагою, читачка з села Баланівки Бершадського району
