На знімку (зліва направо): головний інженер В.О. Юрчук, водій О.А. Паламарчук, електрик С.М. Довбуш, директор В.А. Головатюк, майстер А.І. Трач.
– Нинішній рік запам’ятав ся нам тим, що розпочинати його довелося з обмеженим фінансуванням. На перший квартал було виділено тільки 377 тисяч гривень, яких вистачило хіба що на місяць роботи. Але ми зуміли з честю вийти з цієї ситуації.
На другий квартал фінансування склало вже 652 тисячі гривень, які нами теж було освоєно. Але і цього було надто мало для того, щоб вийти з прибутками, не вдаючись до непопулярних методів економії. Тільки завдяки тому, що знаходили додаткову роботу з партнерами, вже другий квартал завершили з прибутками, а за дев’ять місяців зуміли освоїти 1 мільйон 656 тисяч гривень.
Тільки прямих робіт і послуг нами було надано на 796 тисяч гривень. 631 тисячу гривень нам виділили на четвертий квартал, з яких 240 тисяч було освоєно вже у жовтні. Таким чином, за десять місяців нами було виконано робіт на суму 2 мільйони 652 тисячі гривень – тепер є всі підстави вважати, що вийдемо на минулорічні показники, коли було освоєно більше трьох мільйонів гривень.
Криза, звичайно, зачепила і нас, але нам не вперше виходити із складних ситуацій – змушені були допомагати сільським радам, вивозили щебеневу продукцію. Жаль лише, що нічого не будувалося, бо на це потрібні були серйозні витрати.
Неабияк виручив наш гранкар’єр «Ворони», який видав 9458 кубічних метрів продукції на суму 718 тисяч гривень, а також асфальтно-бетонний завод, який видав її 1720 тонн на суму теж більше семисот тисяч гривень. Завдяки її реалізації і вийшли з гарними показниками за десять місяців і забезпечили виконання робіт, поставлених перед нами.
Нині повністю підготували до зими техніку, займаємося вивезенням протиожеледних матеріалів.
А ще цей рік запам’ятається всім руйнуваннями доріг з початком будівництва птахокомбінату біля Ладижина. В зв’язку з цим лише ямковий ремонт нами виконано на восьми тисячах квадратних метрів, завдяки чому вдалося їх підтримати і вберегти від повного руйнування. А ще вдалося домогтися певних домовленостей, щоб призупинити масштаби їх руйнувань.
Щодо мостів – у БерізкахБершадських, Хмарівці, Бирлівці і Баланівці, то всі вони потребують капітального ремонту, на що необхідні дуже великі кошти. Тільки на ремонт моста у Берізках-Бершадських потрібно 48-50 мільйонів гривень.
Щоправда, ще у 2007 році проектною групою було внесено в кошторис будівництво об’їзної дороги. Вона мала проходити з Тростянця повністю повз населені пункти і пересікатися в нас на Гордіївському шляху, у Воронах з виїздом поза селом в Усті і поза Ставками мала виходити на об’їзну дорогу на Гайворон. Але в зв’язку з тим, що місто Одеса не увійшло в перелік міст, які прийматимуть «Євро-2012», дану дорогу не було введено у список будівництва. Вартість одного кілометра даного проекту передбачалася ще тоді 32 мільйони гривень.
У нашому районі філією обслуговується 418 кілометрів доріг, але доводиться обслуговувати їх значно більше.
Нині наша філія перебуває на порозі реформування.
Адже у всіх державах світу на державному обслуговуванні тільки так звані транспортні коридори, а не так, як це нині у нас. Так що надалі всі інші і в нас утримуватимуться за рахунок областей і районів.
А як фінансуємося ми? В даний час наша філія входить до складу ДП «Віноблавтодор». Крім райавтодорів, до його складу входять п’ять дорожньо-експлуатаційних управлінь, які обслуговують дороги державного значення.
Ці управління і забирають 70 відсотків коштів, які виділяються. Решту 30 відсотків ділять на 25 райавтодорів. В зв’язку з тим, що держава надалі вже не в змозі здійснювати фінансування, і виникла потреба у проведенні реформ.
Але при будь-яких перемінах кадри вирішують все. У нашому колективі, наприклад, тепер тільки 47 працюючих, причому він омолоджується. У переддень професійного свята не можу не назвати кращих працівників. Це головний інженер В.О. Юрчук, майстер воронянського кар’єру Н.А. Деркач, дорожні майстри А.І. Трач, С.О. Слободяник, головний механік С.М. Суржиков, машиніст автогрейдера В.М. Теплицький, дорожний робітник П.В. Хворостяний, водії Ю.М. Барабаш, О.П. Суковатий, працівник асфальтно-бетонного заводу В.С. Соколов, машиніст навантажувача В.М. Желізняк і їх перелік можна було б продовжувати.
Користуючись нагодою, вітаю всіх дорожників, ветеранів, автомобілістів з професійним святом і не можу не подякувати за таку нелегку і разом з тим необхідну їх працю. Адже дороги пов’язують працівників усіх галузей.
Як про них дбатимемо – такою буде і економіка держави. Тому сподіваємося, що і держава по-справжньому візьметься за їх фінансування. А нам досвіду не позичати
