На знімку (зліва направо): Дмитро Манченко, Ірина Мельниченко, Олександра Коваль, Ольга Рябова, Євдокія Шолудченко, Галина Колібабчук розповідали, що відколи відновили цю криничку в долині і встановили біля неї хрест, скільки б разів не помолилися біля неї з батюшкою у засуху, завжди починався дощ. Фото Федора ШЕВЧУКА.
Під час повеней ця річечка виходила з берегів, і вода зносила тоді все, що хто посадив. Тепер береги її укріплені вербами, кленами, ясенами, акаціями. Постійно можна чути спів пташок. Люди просто навчилися берегти річечку, очищають її русло, висаджують на берегах верби.
Наприклад, по-господарськи ставиться до неї наш односельчанин Дмитро Іванович Манченко.
Колись він працював ковалем, електрозварювальником. Але будучи добрим господарем, і тепер допомагає людям. Обгадали якось кутянам, коли зібратися, він визначив, хто що має робити, так і очистили русло річечки, в одному з місць у ріст людини. Намул на берег носили відрами, вимостили кам’яне дно. Дмитро Іванович обабіч ще й приладнав жердини, на які можна повішати одяг чи килими.
А щоб вода була чистою, із верболозу виплели плотик, який затримує все, що приносить течія. У цьому місці тепер людно завжди.
Жінки, особливо літні, не можуть надякуватися Дмитру Івановичу.
Привчив він до праці і своїх дітей. В усіх трьох добротні оселі, працюють, завжди допомагають батькам.
Неабияке значення у нашому житті мають і криниці. Тепер вони чи не у кожному обійсті. Але є в селі три з давніх, які на певній відстані одна від одної. І за ними у нас теж доглядають добрі люди.
Одна з них у городі Володимира Хоменка, далеко від хати. Тож як було засушливе літо, зійшлися та очистили її. Ганна Василівна Колісник пофарбувала, посадила квіти.
А сільський священик Юрій Іванович Лавренюк ще й освятив, відправив молебень на дощ. І він тоді пішов.
Ще за однією з таких криниць доглядає Віктор Миколайович Шевчук, огородив її.
Занедбаною була і третя з віддалених криниць. Але у посушливе літо люди почистили і її. На прохання батюшки Михайло Федорович Ангелюк допоміг зробити хрест, столик, лавочку біля неї. Валентина Борисівна Діхтяренко все пофарбувала. Як відправили молебень на дощ, він пішов одразу ж. Тим самим природа ніби дякувала, що не забуваємо про неї. У цьому випадку екологія природи поєдналася з екологією людських душ.
Розповідаючи про це, веду до того, чи не настала вже пора, щоб зв’язок із природою був найтіснішим завжди.
Наш сільський голова Петро Васильович Швець про це дбає. Провівши схід села, організував вивезення сміття.
Як чисто у кожного з нас на подвір’ях, так повинно бути і у громадських місцях – біля школи, церкви, медпункту, сільського клубу, дитячого садка чи магазинів. Особливо ж – біля ріки, де, крім нас самих, немає більше господаря.
Або ж взяти придорожні насадження. Чомусь вирізають найтовстіші дерева на паливо, навіть не задумуючись, скільки дерев посадили особисто. Багатьох, хто залишив нам їх у спадок, вже навіть немає на світі. А що залишимо ми?
Тож потрібно берегти природу, дбати про екологічну культуру взагалі. Лише після цього матимемо право спрямовувати свої погляди на Європу. В іншому випадку не вдасться зберегти для наступних поколінь навіть те, що дісталося нам у спадок.
Олександра КОВАЛЬ.
