Разом з дружиною за шість десятиліть подружнього життя виховали двох дочок, мають онуків і навіть правнуків.
На запитання, чому не всім у наш час вдається дожити хоча б до його віку, він лише усміхнувся: "А для цього багато не треба – варто лише жити і думати, як живеш, а не просто марнувати роки, та надіятися на Бога".
На його думку, в роки війни і голодоморів понад усе тримала на ногах віра, тому завжди ходив до церкви.
У війну був поранений, має бойові нагороди, але смерть таки обминула його.
У молоді роки, зізнався, теж інколи "грішив", як це робить молодше покоління. Наприклад, палив цигарки, але кинув. Спиртним не зловживав ніколи, що теж додає, за його словами, віку.
