Fridge magnet wooden gears

ТІ СТРАШНІ РОКИ

  • Подобається1Не подобається
  • 26 Травня 2008, 20:07

Про голодомор я розпитав свою прабабусю Христину Филимонівну Фартушняк, 1920 року народження. Ось про що вона мені розповіла.
– Це були дуже страшні роки. У селі щодня хоронили десятками людей. Кожного дня по вулицях проїжджала підвода, на яку виносили з хат мертвих, були навіть випадки, коли на віз виносили з хати ще живих, але вже зовсім безнадійних людей (щоб до кінця дня не вертатись за ними уже мертвими). Людей хоронили в одній великій могилі без трун, а ті, що жили трішки заможніше, мертвих рідних замотували в рядна.
У селах, які розташовані на березі річки Південний Буг, людей вимерло менше, ніж в інших. Адже в прибережних селах люди виживали за рахунок того, що виловлювали в річці і їли школьки (мідії). На той час у річці їх було багато. У 1933 році в нашій сім'ї проживали батьки і четверо дітей. З сім'ї не помер ніхто. Голод сім'я пережила за рахунок того, що було велике поле, уродив гарний урожай і батько зумів трохи зерна наховати. Частину зерна закопали посеред городу в горшках, частину – у підлозі клуні, решту – замуровували в ямах, викопаних у штандартах під піччю. Зерно частинками вночі діставали зі схованок, мололи на власноручно зробленому млинку із двох плоских камінців і варили ріденький куліш. Мамка ще пекли млинці із трухлявих дерева та картоплі, варили "борщ" із кропиви та щавелю, робили кашу (гурду) і молоко із пряженої та молотої коноплі. Приготовлену їжу ділили рівними частинами – що батькові, що дворічній дитині. Ситими ми тоді не були, але і з голоду не повимирали. А от у двоюрідних родичів діти померли. Татко були дуже віруючі. Вони щодня молилися Богу за порятунок сім'ї та всього люду від голодної смерті. А імена померлих родичів записував до поминальної грамоти, яка збереглася і донині.
У голодний 1947 рік я була вже одружена, родився син, який, проживши півроку, помер від голоду. В цьому році дивом врятувалася від голодної смерті й сама. Запасів вдома не було зовсім. Вижила за рахунок того, що ходила вночі на колгоспне поле і вишпортувала із землі проросші зерна кукурудзи».
Прабабуся заплакала, вона не може спокійно згадувати ті часи. Наостанку сказала: "Дорогі мої діточки, дякуйте Богові за те, що ви живете у мирний час, не знаєте ні холоду, ні голоду. А чого ще треба для повного щастя людині!? Живіть довго, при доброму здоров'ї, любіть і шануйте одне одного, живіть по заповідях Божих, не забувайте дякувати за все Богу і будете найщасливіші у всьому світі." А потім ніжно поцілувала мене у голівку. Я дуже люблю свою прабабусю за її доброту і мудрість.
Іван ТИЩЕНКО,
учень 7 класу Маньківської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Дивіться також в розділі  Спогади
» 02.04.2018 За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада...
» 02.04.2018 Уривок зі спогадів «З ярмарку»
» 01.04.2018 Кілька днів по центральній ґрунтовій дорозі, яка пролягала через село, стрімко просувались фашистські війська: автомобілі, танки, артилерія. Вояки йшли повз хату мого дідуся Миколи. Тож в один із звичайних днів сорок четвертого року, коли вже...
» 30.12.2017 Люди старшого покоління добре пам’ятають значки, марки, листівки і плакати з символікою VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив з 28 липня до 11 серпня 1957 року в Москві. На нього приїхали тисячі юнаків і дівчат із 131 країни...
» 11.12.2017 8 грудня 2015 р. в АТО загинув Юрій Тарасенко
» 27.10.2017 Добрі справи і гарний слід
» 16.09.2017 Поетичний заповіт Миколи Хараїма
» 04.02.2017 Пам’яті друга
» 17.12.2016 Оніщенко Віктор Васильович
» 10.12.2016 Дороги майора Дігтяра
Всі статті розділу Спогади »
Цікаві фото
2 фото   
<b>Посівний календар на 2011 рік</b><br />У календарі вказані тільки найсприятливіші дні для садіння та сівби овочевих культур, але їх можна сіяти і саджати і...
11 фото   
<b>Зима</b><br />&#160;Один зимовий день
4 фото   
<b>Птахокомбінату «Бершадський» – 35!</b><br />Матеріали з ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський», у тому числі і з нагоди пам’ятних дат, доводилося готувати не раз. І...
7 фото   
<b>Випуск медсестер Бершадського медколеджу</b><br />Здається, ще зовсім недавно, вони прийшли вперше до цього коледжу. Обравши саме його, для того, щоб відкрити для себе...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Мала Киріївка
Дудник Василь Панфілович (1921) 1921 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 00.07.44.

З історії Бершаді
За роки відбудови народного господарства зросло політичне та економічне значення Бершаді в губернії. 1922 року Бершадь стала центром Ольгопільського повіту. Тепер у місті працювало чотири школи, два лікнепи, клуб, районна бібліотека. Поліпшилося й медичне обслуговування: в лікарні працювали 17 медпрацівників. Трудівники Бершаді в складних міжнародних умовах, коли імперіалістичні уряди всіляко... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

ТІ СТРАШНІ РОКИ - Спогади - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники