Бо в той момент у жінки вже не прослуховувався пульс, вона вже не дихала. Я теж підійшов, аби чимось зарадити. Через кілька хвилин машина з лікарні під’їхала, хворій було надано необхідну допомогу, її відтранспортували в лікарню.
Все закінчилося благополучно. А я подумав: щоб сталося, якби у цей момент не проходила мимо вчителька і не взялася за порятунок людини? І якби не приїхала лікарка і не зробила все, щоб допомогти? Тому вважаю, що попри всякі реформи лікар на селі потрібен. Бо ніякі кошти не варті життя людини.
І ще один момент, що змушує задуматися. Їхали того дня деякі водії, і їм було байдуже до чужої біди. Невже у багатьох уже відмерло почуття милосердя, співчутливості, а переважає в душах байдужість та інертність?
Думаю, що над цим варто поміркувати.
Михайло ПЛАХОТНИЙ с. Устя.
