Сповідь ветерана

  • Подобається2Не подобається
  • 10 Травня 2011, 19:10

Стояв спекотний червень. Річкова вода хлюпотіла теплом, манила своєю чарівністю, а синій купол неба стверджував: літо розпочалося.

Студент Харківського інституту механізації сільського господарства Микола Журавльов, вдало склавши свою другу в житті сесію і перейшовши на наступний курс, збирався на канікули додому в рідну Пилипонівку (тепер це територія Бершаді). Думки одна одну перебивали, мінялись і випурхували, мов ластівки перед грозою. А гроза все-таки прийшла, неждано і негадано. То був 1941-й.

Не усвідомлювалося, не хотілося, але.... Замість полотняної сорочки довелося одягати гімнастерку, а струнке тіло оповити шкіряним паском із металевою солдатською пряжкою. Життєва дорога поділилася навпіл: «до» і «після». Розпочався новий відлік часу, кожна хвилина якого вартувала життя.

Першим кроком стало навчання в полковій школі, що розмістилася між Москвою і Горьким.

А перший бій, що був за Воронеж, став бойовим хрещенням. Пам’ятає, як отримував інструктаж перед боєм, як вусатий комдив по-простому, по-батьківськи мовив: – Сини, та ж вистоїмо, бо ми сила. На нас надіються.

Ці слова ще довго приходили до нього: колись піднімали з окопу, колись вели в бій, а колись виринали зі сну і тоді він бродив подумки заводськими вулицями, де розливалася пісня, бачив батькові мудрі очі і матері усмішку. Здавалося, що це воєнне пекло просто сон і він швидко мине. Та не минав, то була жорстока реальність.

Було забуття, марення, було одужання, а згодом, як здібного – у розвідку, старшим групи.

Другим записом у його життєвій військовій книжці стала 120 гвардійська дивізія. Був гордий з того, що боронитиме Сталінград, але не довелося – захворів.

Залишився за Волгою, довелося опановувати майстерність артилериста.

Січень 1943 року спорядив Миколу Петровича на Калінінський фронт. Холод проймав все тіло, здавалося, що як не куля дожене, то мороз розправиться, але гріла надія, віра. А вже в березні, коли в його рідній Бершадщині несміло виглядають проліски, його перебазували на Орловсько-Курську дугу...

6 липня німці почали наступ. Не раз стискалося серце молодого сержанта, коли бачив, як падали в останньому життєвому злеті його друзі: полтавчанин Микола, киянин Петро, ленінградець Віктор, як корчились в пекельних муках молоді тіла, як застигала синява в юнацьких очах.

12 липня стало переломним – перейшли в наступ. У вухах лящало: «Ура-аа!», хоча людські тіла так же скроплювали землю, корчилися у контузіях, але саме поняття – наступ додавав сили, упевненості. Хотілося ту землю, яку мав засівати, очистити від нелюдів.

А згодом був російський Орел, білоруський Мінськ, станція Погорєлова (на межі з Польщею). Це вже той рубіж, що ввійшов в історію під назвою Білоруський фронт. Картини змінювалися одна за одною, як в кіно, тільки герої ті ж – в гімнастерках, солдатських чоботях, які інколи вже й свої функції не виконували, світилися дірками, виглядали стертими підборами, але вели важкими військовими дорогами.

Другий Білоруський фронт перейшов у Пруссію. Це ту, яку він бачив колись на шкільному глобусі, яким регочучи, хлопчаки розхитували і знаходили ту географічну назву, яку називав хтось із одно - класників. Це була гра «Хто кмітливіший?», вигравав той, хто краще орієнтувався. Диво-дивне. Тепер доводилося милуватися осінніми пейзажами цієї місцини. Це вже карбувався 1944-й, коли ще не вщухали гармати, коли смерть реготала вслід, але вже повноправно вступала в двобій надія, впевненість.

Тут він отримав звання – старший сержант (присвоювали вище звання, але за освітою). В кінці листопада таких же, як він, відправили з фронту на навчання в Сталінінградське артилерійське училище. Хотів чи не хотів? Не питали. Так було необхідно, так мусив.

– Чи жалкуєте? – запитую. Усміхається і якось по-хлоп’ячому, задиркувато: – Хотілось би на Рейхстазі..., – замовкає і пелена суму сіється на обличчі, а згодом продовжує. – Часи важкі були, молодість війна сплюндрувала.

Грудень 1945 року ввійшов у його життя новою сторінкою життєпису: направлення у Львівський прикарпатський округ, артдивізія РГК 177. Тут він служив до 1946 року, до часу, коли була реорганізація у військових частинах. Перегорнув важку сторінку своєї біографії. Наступна – інша, мирна.

Приїхав у рідну Бершадь, пішов працювати на рідний цукровий завод, який часто виринав у спогадах: змінний теплотехнік, начальник планового відділу.

Війна хоч і жорстока, але не витравила з колишнього солдата прагнення робити добро, жити і працювати за тих, хто не вернувся. Помітили, оцінили – Вінницький бурякоцукровий трест направив в Москву на навчання в академію харчової промисловості. Закінчив, вернувся і пропрацював п’ятдесят років головним бухгалтером. Уряд, керівництво високо оцінили працю цього добросовісного, наполегливого чоловіка: має грамоти, нагороди, але говорить про це скромно. Все вміщається в одне вагоме слово – «Старався».

Улюбленець долі, чи людина з ангелом на плечі, чи просто випадковість? Хто віда?! Підсумовує, не хвалячись: «Якось так виходило»... Мирне життя його часто було неспокійним. Доля не завжди оберталася удачею, але вмів вистояти, гідно виходити з різних ситуацій. Дружина Аделіна Леонідівна подарувала йому трьох дітей: двох синів і доньку. Олена працює вчителем математики у ЗОШ № 3, син Юрій – інспектор по технагляду Вінницької області, (Костя – відійшов у вічність). Має внуків, правнучок. Гордиться ними і має на це повне людське право.

... Сивоголовий, імпозантний, стрункий, як на вісімдесятидев’ятилітнього... Його можна побачити часто серед учнів. Ділиться, розповідає, хоче, щоб діти пройнялися тим патріотизмом, що притаманний йому. Часто говорить їм: «Не можна дивитися спокійно, коли Батьківщину чи батьківщину плюндрують».

Цієї весни ветеран завітав у нашу школу з радісною звісткою: знайшов відомості про свого двоюрідного брата, нині покійного Сумського Валентина Івановича, що був призваний на війну з Бершаді. І, до речі, навчався в Пилипонівській російській школі. Вважає, що безвісти пропавших солдатів не повинно бути, їх імена мають красуватися на обелісках.

Не сидиться ветеранові без справ. Сам трудиться, інших спонукає. Очолював районну спілку інвалідів Великої Вітчизняної війни. За активну роботу, непосидючий характер нагороджений відзнакою організації ветеранів України «Почесний ветеран України».

Такий він сивочолий ветеран Микола Петрович Журавльов (на знімку), така його життєва ветеранська сповідь.

Світлана КОВАЛЬСЬКА, вчителька Бершадської ЗОШ №2, громадський кореспондент.


Дивіться також в розділі  Персоналії
» 16.06.2018 Людмила Володимирівна Колесник – лікар загальної практики – сімейної медицини Бершадської амбулаторії ЗПСМ. Працює на цій відповідальній посаді з 2008 року.
» 16.06.2018 Досвідчений лікар і мудрий колега Оксана Богданівна Шелест народилася та виросла у родині медиків, тому і не дивно, що і професію обрала відповідну.
» 08.04.2018 Марко Іванович Грищук народився у квітні 1943 року в П’ятківці, в сім’ї хліборобів. Коли йому було півтора року, батько пішов на війну, і вихованням сина займалася мати.
» 07.04.2018 Наполегливий, працьовитий, відповідальний, організований – цими та багатьма іншими позитивними якостями володіє добрий господар, люблячий чоловік і батько, надійний товариш і побратим Ярослав Антонович Фурик. Народився чоловік у квітня 1963 року...
» 25.03.2018 Головне – здоров’я людей
» 25.03.2018 Нелегка йому випала доля…
» 17.03.2018 У праці життя і краса
» 17.03.2018 Добра, ніжна, неповторна
» 08.03.2018 Зелені гектари Анатолія Гуза
» 08.03.2018 Ветеран, працелюб, порадник
Всі статті розділу Персоналії »
Цікаві фото
3 фото   
<b>«Поет усього людства…»</b><br />Так сказала про Тараса Шевченка відома англійська політична діячка Полін Бентлі. &ndash; Тарас Шевченко виходить за...
2 фото   
<b>Гейзер Матвій Мойсейович</b><br />Наверное, у каждого человека, склонного к размышлениям, раздумьям (у людей же пишущих - в особенности), в какой-то...
3 фото   
<b>Паньковецький Сергій – призер чемпіонату України</b><br />Учень Бершадської школи №1 Паньковецький Сергій в черговий раз показавши відмінні результати на республіканських...
11 фото   
<b>ГОЛДАШІВКА</b><br />Назва села походить від прізвища одного з керівників гайдамацького руху на Поділлі - козака Голдаша, який після...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Джулинка
Криворучко Єфрем Степанович (1919) 1919 р., українець, селянин. Мобілізований в 1944 р. Рядовий. Загинув 00.06.44. Похов. Ясський пов., Румунія.

З історії Бершаді
Радянські люди і в умовах жорстокого терору чинили фашистським окупантам опір. Для організації боротьби райком КП(б)У залишив на тимчасово окупованій території комуніста О. Р. Пилипчука, який вже в серпні 1941 року організував першу в районі підпільну групу, а в листопаді того ж року разом з Я. Ш. Талісом створив підпільну групу в м. Бершаді. В грудні виникла підпільна група з робітників та... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Сповідь ветерана - Бершадь в персоналіях - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення