На знімку (зліва направо): директор ТОВ «Нива» Станіслав Павлович Царюк і комбайнер Валентин Вікторович Кравчук визначають спілість жнивного лану
У хліборобській біографії Станіслава Павловича, тільки в сумівському господарстві, відколи його очолив, це вже двадцять четверта жнивна пора. Нікому з теперішніх його колег не вдалося стільки років втриматися на одному місці. Тож годі було й подумати, що з жнивами тут могли з тих чи інших причин припізнитися.
Як виявилося, «Донами» вже змолотили озимий ячмінь з покосів на площі 40 гектарів, а от решта комбайнових екіпажів ще тільки-но готувалися розпочати настільки очікуваний для усіх сезон. А затриматися з виходом у загінки довелося тому, що вирощували озиму пшеницю німецьких селекціонерів, строки дозрівання якої дещо пізніші, ніж у вітчизняної селекції. До того ж, зауважив керівник господарства, внесли такий препарат, як вітазін, як того вимагають технології вирощування. Хоч гектарна норма його обходиться до двохсот гривень, жалкувати не доводиться – відтепер видно по посівах, що затрати варті того.
Нині навіть буває важко зорієнтуватися, куди, насамперед, варто вкладати кошти, якщо вони у господарстві водяться. А от Станіслав Павлович впродовж багатьох років головування засвоїв єдине правило: найперше – в урожаї, тобто туди, де вони обов'язково дадуть віддачу.
От і з'являються що не рік у Сумівці нові сорти, а з ними і технології. А щодо технічного переоснащення господарства, без якого про нові технології і мову годі було б вести, то колишня техніка, яка теж вишикувана на майданчику у механізованому загоні, хоч і не використовується, має досить жалюгідний вигляд у порівнянні з сучасними тракторами і комбайнами.
Тільки за останніх три роки тут купили шість нових тракторів МТЗ.
Комбайнери Микола Бабій, Валентин Кравчук, Василь Бабій, Сергій Собко, Олександр Грицик, звичайно, вже навіть зачекалися за настільки звичною і величною для них роботою. З нетерпінням чекав того моменту, це було видно неозброєним оком, і сам досвідчений С. П. Царюк. Але, що поробиш, – у день, коли готувався цей матеріал, на сумівських полях ще навіть озимий ріпак не досягнув відповідної, щоб можна було його молотити, вологості.
Щодо підготовки техніки до жнив, то механізатори кажуть, що грошей для цього не шкодували, натомість робили все, щоб тільки не підводила техніка у загінках. А щодо нового, більш сучасного набору машин та механізмів, то те у стилі Царюка його поповнювати, та ще й за оптимальновиваженими цінами. Скажімо, придбали начіпний гідравлічний підйомник для «Біг-Бегів» з мінеральними добривами.
Таким чином і затрати на його придбання були не настільки вже великими, у порівнянні з іншими підйомними механізмами, і одразу ж вдалося зняти з порядку денного проблему завантаження мінеральними добривами розкидачів, які їх вносять на полях.
У такому господарстві, як сумівське, запросто можна було б на 1400 гектарах обійтися у жнива двома «Джон-Дірами», але Станіслав Павлович зізнається, що купили комбайни із запасом ще й тому, щоб забезпечити механізаторів роботою. Адже робочі місця тепер і в цьому господарстві у дефіциті. А щодо подальшого використання комбайнів, то на них вже мають замовлення із Крижопільського району.
Хоч по-справжньому жнива у цьому селі, коли готувався матеріал, ще тільки мали стартувати, керівника господарства вже більше хвилювали, здається, навіть не вони, а ціни на вирощену продукцію. На ріпак, ділився він роздумами, вони ще нормальні, а от щодо зернових культур, то цього не скажеш.
Мито, введене на вивіз зерна, негативно позначиться не стільки на зернотрейдерах, як на тих, хто його виробляє.
Та і взагалі, зовсім спокійних жнив на своєму віку Станіслав Павлович, за його словами, не пам'ятає. А виникають проблеми насамперед тому, що сільськогосподарське виробництво у нас взагалі непередбачуване. Ніколи наперед нічого не можна з абсолютною точністю спрогнозувати. Але як набути певного досвіду роботи, а на додачу ще й мати бажання працювати, любити свою роботу, то завжди можна знайти вихід з будь-якої ситуації.
Кажуть, Станіслав Павлович і сина Сергія Станіславовича, який теж очолює господарство в сусідньому селі, постійно повчає, що робити все потрібно так, як треба, і ні в якому разі не опускатися до рівня «якось воно буде».
Трудитися, будучи керівником господарства, на його думку, потрібно літо і зиму, вдень і вночі.
А ще в характері С. П. Царюка ніколи не хизуватися наперед, якими будуть валові намолоти, урожайність.
– Як змолотимо, тоді і зважимо, – завжди відповідає, якщо хтось його про це запитує. Хоч орієнтуючись на досить чисті від бур'янів і з ваговитим колоссям сумівські поля, можна було б вже і вихвалятися, яким чином домоглися такого.
На зернотоку теж є де все вирощене розмістити – власними силами змонтували чималий ангар для зерна, біля ЗАВа встановили більш потужний підйомник, щоб можна було вивантажувати КамАЗи.
Коли цей матеріал вже було підготовлено до друку, співпало так, що у день виходу газети й початку жнив С. П. Царюк відзначатиме свій черговий день народження. Зважаючи на його 48-річний стаж роботи у сільськогосподарському виробництві, можна висловити припущення, що і отих років, як і жнив, легких не було теж. Тож нехай вам, Станіславе Павловичу, ще надовго вистачає сил та здоров’я, щоб ростити хліб, створювати достаток для людей.
З роси і води вам!
Павло КУШПЕЛА
