Нині наше суспільство в процесі реформування медицини, тож покладається багато на сімейного лікаря.
Село, за словами Лідії Михайлівни, зберегло рідну мову, пісню, звичаї, підтримує місто, селяни більше працюють на природі, але смертність велика. Чому? Це питання хвилювало її постійно, як лікаря і як депутата обласної, згодом районної і постійно місцевої рад.
З ентузіазмом вона почала працювати у Джулинській лікарні з 1971 року дитячим лікарем. За взірець в неї був тодішній головний лікар Михайло Миколайович Рейфман. Стиль його роботи – піклування про хворих, розширення будівництва, зокрема терапевтичного відділення, дитячої консультації, лабораторії, колгоспного профілакторію й інше. У 1967-му відкрився новозбудований двоповерховий корпус поліклініки, в 1980 році розпочато будівництво нового стаціонару.
Лідія Михайлівна придивлялася до роботи дитячого лікаря Рахілі Давидівни Шмушкіної. Вона її обожнювала, все краще запозичила.
Через деякий час і Лідія Михайлівна зуміла знайти стежинку до дитячих сердець.
Молода, а навчилася переборювати труднощі, йшла на допомогу і вдень, і вночі. На перше місце ставила громадські інтереси, а не особисті. Зважаючи, що вона жінка, прекрасна господиня, вміє спекти і людей пригостити, любляча дружина, мама, що має хвору дитину, та любляча дочка, яка доглядала матір, а поряд і громадська робота – Лідія Михайлівна реалізувала себе повністю, як кваліфікований лікар.
Їй вірили, і це ще більше її окрилювало. В 1986 році її молоду, енергійну, знаючого фахівця, яка своїм ентузіазмом запалювала до праці інших, призначають головним лікарем Джулинської лікарні.
На той час лікарня обслуговувала ще й села Ставки і Берізки, майже 7 тисяч чоловік.
На роботу прийшли нові лікарі – терапевт Н.П. Омельчук, рентгенолог Л.А. Омельчук, терапевт С.П. Шелест, дитячий лікар О.П. Оперчук, який згодом став сімейним лікарем. Діяв стаціонар на 100 ліжок, терапевтичне відділення – 55 ліжок, пологове, дитяче – по 20, гінекологічне – 15 ліжок.
Лікарня поповнювалася лікарями-професіоналами: інфекціоніст Н.П. Божко, хірург М.Г. Поштовенко, терапевт С.І. Адамчик, дерматолог І.Р. Тимчук, окуліст Л.С. Васюта, фтизіатр О.М. Трохименко, лікар-лаборант Є.І. Дубина, терапевт Б.В. Соцький, зубний лікар О.П. Ігнатенко, стоматолог А.Ф. Зайвий. Злагоджено працювала акушерськогінекологічна служба завдяки висококваліфікованим лікарям А.А. Мельничуку і Г.Ф. Зайвій. Творчо працювали старші медсестри, санітарки з добрими серцями, водії, усі заслуговують подяки.
Під керівництвом Л.М. Соцької велося будівництво лікувального корпусу, озеленено всю територію, асфальтовано під’їзди, квіти вздовж доріжок, за будовою – сад. В приміщеннях – охайно, кожен дорожив роботою. Керівник уміло організовувала колектив, сама була прикладом для всіх.
Коли над Україною спалахнуло лихоліття, то бригаду лікарів було відряджено в Чорнобильську зону на ліквідацію аварії. Допомагав лікарям і завідуючий Джулинською аптекою, відмінник охорони здоров'я України І.П. Бородачик.
Джулинська лікарня була одним з кращих лікувальних закладів району, тому лікар Б.В. Соцький був обраний делегатом на І Всесоюзний з’їзд лікарів, що відбувся в Москві.
За часів керівництва Л.М. Соцькою колектив лікарні домагався гарних показників, чимало робіт проводилося власними силами. Показники завжди були гарні і стабільні, як і постійна вдячність пацієнтів. У 1998 році під час акредитації лікарня отримала вищу категорію. Колектив підтримували і керівництво району, сільська рада, допомагали керівники колгоспів.
Лідія Михайлівна завжди була на висоті, вона пропрацювала біль ше 30 років, з яких 15 на керівній посаді.
З 2001 року головним лікарем Джулинської дільничної лікарні працює Г.Ф. Зайва, яка також зарекомендувала себе вмілим організатором і фахівцем. Тож приклад таких керівників медичних установ, як Лідія Михайлівна Соцька, вартий наслідування. Особливо в нинішній непростий період.
Олександра КОВАЛЬ, громадський кореспондент. с. Берізки-Бершадські.
