Саме за активну життєву позицію, вміння почути, допомогти і поважають Н.М. Доду в районі.
Варто сказати про те, що Бершадь для Ніни Михайлівни стала рідною десять років тому, коли вона переїхала сюди з Одещини. А дитинство її пройшло в Кошаринцях, правда, не нашого, а Барського району, що теж на Вінниччині. У батьків було чотири дочки – Поліна, Марія, Євгенія і Ніна. Наймолодшу Ганна Матвіївна народила в 42 роки, коли старшій доньці вже було вісімнадцять. Батько Михайло Тимофійович воював на фронті, наводив переправи для військ, був і на Далекому Сході. І батьки, і сестри працювали біля землі, нині вже нікого з них немає серед живих.
В рідному селі Ніни Михайлівни була лише семирічка, тож вона ще три роки ходила до школи за п’ять кілометрів у сусідню Попівку. Десятирічку дівчина закінчила з срібною медаллю. Потім два роки навчалася на агронома-плодоовочівника. Правда, за цим фахом не працювала.
– Разом зі мною вчився тоді хлопець Іван Сінолуп з Яланця, – розповідає Н.М. Дода. – А коли я переїхала в Бершадь, він розшукав мене, і ми зустрілися через півстоліття. Нині Іван Дмитрович, звісно, пенсіонер.
Ніна Михайлівна мріяла працювати на освітянській ниві, тож поступила до Київського педагогічного інституту, де й здобула фах вчительки початкових класів. Але в селищі Біляївці Одеської області, куди вона приїхала, у школі вакансій не було, і їй запропонували посаду завідуючої дитячим садком, на якій Ніна Михайлівна пропрацювала 15 років. А вже потім до пенсії вчителювала.
З приємністю згадує Н.М. Дода і попереднє місце проживання. Біляївка – гарне селище, там розміщена водоочисна станція «Дністер», яка постачає питну воду Одесі.
Разом з чоловіком Леонідом Андрійовичем, інженером, начальником цеху станції, отримали там житло. На жаль, його і сина, який так мало прожив, уже немає в живих.
Ніна Михайлівна пишається внучкою Танею, яка часто навідує свою бабусю.
Коли ж Н.М. Дода оселилася в затишній квартирі в Бершаді, вона не відчула себе самотньою. Ніна Михайлівна знайшла тут чимало нових друзів.
– В мене все життя – феєрверк, – посміхається вона. – Я ніколи не впадаю в депресію, хоча й багато було важких моментів у житті.
Слід сказати про те, що Н.М. Дода разом із соратниками розбудовувала районну організацію Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», довгий час очолювала її. Нині Ніна Михайлівна депутат районної ради, член постійної комісії з питань соціального захисту населення і прав споживачів, зайнятості, роботи з ветеранами, охорони здоров’я, материнства і дитинства. Вона й досі бере активну участь у громадському житті.
До речі, в місті під керівництвом Н.М. Доди діє клуб «Калина», що об’єднав людей, яким уже за шістдесят.
Вони співають пісні, ходять по гриби, спілкуються між собою, словом, активно проводять час, в основному на природі. А ще Ніна Михайлівна – любителька зимового плавання, вона залучає до моржування інших, багато читає, має чимало інших захоплень.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ
