Тихо-тихо падав яблуневий цвіт. У такий прекрасний весняний день – 2 травня – прийшла на світ Любов Дмитрівна Горбатюк.
Народилася вона у турботливій родині Дмитра Мефодійовича та Лідії Тодосіївни в мальовничому селі Шляховій.
Ця чорнява, вродлива жінка все життя радувала і радує своїх батьків, родину, вчителів розумом, енергією, працелюбністю і добротою.
У школі гарно навчалася, любила історію, літературу, брала активну участь у позакласній роботі. Успішно закінчила 8 класів. У цей час вона вже без вагань визначилася: її покликання – найвідповідальніша, найважча, найпочесніша професія – медичної сестри.
Старанно навчалася і успішно закінчила ГайсинськоБершадське медучилище. Її направили працювати у нову Шляхівську дільничну лікарню. З великою радістю сприйняла молода медсестра таке призначення.
Вольовій, енергійній Любові Дмитрівні довіряють нелегку і дуже відповідальну ділянку роботи – патронажної медсестри по туберкульозу.
Вона надзвичайно добросовісно ставилася до своєї роботи, віддавалась їй сповна. Ніколи не забувала, що довірили їй важкохворих людей.
Своїх пацієнтів лікувала за призначенням районного фтизіатра. Таких людей із важкою хворобою було більше сотні.
Вони проживали у Шляховій, Серединці, Тирлівці, Дяківці, Теофилівці, Завітному.
Незважаючи на погані погодні умови, негаразди, старанна медсестра щоденно приносила кожному хворому необхідні ліки, засоби хіміопрофілактики, робила уколи, внутрішньовенні вливання.
Привітна, добра жінка стала для людей, обтяжених важкими недугами, тим світлим промінчиком, що несе надію. Хворі довіряли їй не лише тіло для процедур, але й душу, почуття, сподівання, всі свої таємниці. Її миле, завжди усміхнене обличчя назавжди залишалось у пам’яті кожного з них.
Любов Дмитрівна лікувала не тільки хворих на туберкульоз, а ще й постійно робила вакцинацію БЦЖ і пробу Манту всім школярам, вихованцям дитячих садочків Шляхівської дільниці.
Ризикуючи власним здоров’ям, багатьом хворим допомогла позбутися важкої недуги, подарувала їм радість життя, багато сонячних і щасливих днів.
На цій відповідальній ділянці роботи вона працювала двадцять п’ять років. Своєю сумлінною працею, відповідальністю, людяністю, добротою довела, що не помилилась у своєму виборі, до кінця вірна клятві Гіппократа.
Любов Дмитрівна брала активну участь у громадській роботі. Деякий час була заступником профорга Шляхівської дільничної лікарні. Постійно разом із медичними працівниками допомагала колгоспу під час весняних та осінніх польових робіт. Жила з людьми і старанно працювала для людей. Вийшла на заслужений відпочинок у зв’язку зі скороченням медпрацівників лікарні.
Сім’я, вірні друзі для неї – велике щастя. Більше сорока років іде по життю із мудрим чоловіком Василем Олексійовичем. Доля прихильна до цих щирих і працьовитих людей.
Вони мають гарну сім’ю. Виховали двох розумних дітей, дали їм освіту.
Син Тарас продовжив справу батька – агроном, донька Олеся – вчителька української мови і літератури, невісточка Оксана – вчителька біології, зять Роман закінчив з червоним дипломом коледж архітектури і будівництва.
Милі, ввічливі, старанні, троє внуків радують дідуся і бабусю. Красуня Анастасія – учениця 11 класу, відмінниця навчання, Руслан – учень 4 класу, теж відмінник, а маленький Дениско ходить у дитячий садочок.
Любов Дмитрівна – любляча донька, матуся і бабуся, прекрасна, вміла господиня.
Особливо захоплюється вишивкою. Картини, серветки, скатерки, блузи, рушники вишиті з великою любов’ю її вмілими руками.
Уваги, людяності, доброти, турботи у цієї доброзичливої жінки вистачає на всіх. Нікому не відмовляє у допомозі. Радить, як лікуватись травами.
Вміло їх збирає, сушить, робить настоянки. А ще вона смачно готує, випікає торти та запашний хліб. Справжня берегиня сімейного затишку. Ніколи з чоловіком не сидять без діла. Пораються на присадибній ділянці, доглядають худобу, птицю, допомагають дітям, онукам.
Незважаючи на повсякденні турботи, негаразди, вона ніколи не забуває про своїх рідних, близьких, знайомих. І ось тепер, з нагоди ювілею, висловлюємо щиру подяку за доброту і турботу, які діють значно краще за коштовні ліки. Щиро зичимо міцного здоров’я, багато сонячних днів, сповнених благородними справами.
Вікторія ГОНЧАР – від імені пацієнтів, колег і друзів, с. Шляхова.
