Батько був учителем допризовної юнацької підготовки та образотворчого мистецтва в школі №1. Всіляко підтримував творчі задатки своєї доньки, був добрим та чуйним, виховав не одне покоління дітей. Мати працювала в райко мі партії, завжди наголошувала юній Олені, що насамперед потрібно добре вчитися. Мріяла, аби дочка була лікарем. Але не так сталося, як гадалося.
Після закінчення школи Олена вступила у СергієвоПосадський художній технікум іграшки. Будучи ще студенткою, працювала на Бершадському керамічному заводі, згодом влаштовується на роботу у будинок дитячої творчості, але по-справжньому знайшла себе в школі, де вже чимало часу працює вчителем художньої культури, образотворчого мистецтва та практичним психологом.
Немало нею було зроблено для школи: чудово оформлені петриківським розписом шкільні коридори, вона допомагає організовувати та оформляти різні свята, готує декорації для агітбригад та творчих колективів. Веде гурток малювання, учні якого беруть участь у виставках «Мистецтва лагідні долоні» в шкільному музеї, у міських та державних святах. Під педагогічним крилом Олени Іванівни виросло чимало юних талантів, а деякі учні вступили до художніх та архітектурних вузів.
Учителька володіє багатьма художніми техніками: малювання акварельними, темперними, олійними, акриловими фарбами, батік. Вона творить чудові картини із шкіри, займається художнім оформленням жіночих сумочок, прикрас для волосся, предметів побуту, також виготовляє іграшки, займається різьбою по дереву та ліпленням із пластики. Важко навіть назвати стиль, непідвладний їй. Олена Іванівна особливо любить дарувати свої вироби знайомим і рідним.
Чоловік Олександр всіляко підтримує дружину у її творчій діяльності, є цінителем мистецтва. Донька Лілія перейняла мамин талант і зараз, навчаючись на факультеті математики, теж пише картини на замовлення.
Олена Іванівна вже кілька років працює соціальним педагогом. Нелегка ця робота, оскільки змушує відволікатися від мистецтва. Часто доводиться вирішувати різні проблеми, конфлікти, казуси, які виникають у неблагополучних сім’ях, а також між дітьми.
Впевнено і переконливо привчає наставниця дітей до добра, проводячи акції милосердя на підтримку людей, які бідують, дітей, які потребують підтримки. Допомагає знаходити вихід із різних ситуацій, активно працює над тим, аби у дітей знизився рівень жорстокості.
Поєднання в одній прекрасній людині двох абсолютно різних професій є унікальним. Багато нею було зроблено для дітей та для школи, і ми впевнені, що буде зроблено ще більше. Весь учнівський колектив дякує їй за сумлінну працю та тепло, яке вона дарує дитячим серцям.
Шановна Олено Іванівно, дякуємо Вам за те, що Ви у нас є.
Дмитро КРАСИЛЕНКО, учень 11 класу Бершадської ЗОШ №1.
